Що таке «норма» з точки зору робочого часу?

У чинному законодавстві для робочого часу передбачено п’ять «норм»:

  • нормальна тривалість робочого часу – це 40-годинний робочий тиждень (ст. 50 КЗпП);
  • неповний робочий час (ст. 56 КЗпП);
  • скорочена тривалість робочого часу – час роботи менше 40 годин на тиждень (ст. 51 КЗпП);
  • нормальна тривалість робочого дня для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури – до 60 годин на тиждень (ст. 6 Закону №2136). Цю норму встановлено тимчасово, на період дії воєнного стану;
  • ненормований робочий день (п. 1 Рекомендацій №7).

Ненормований робочий день – що це?

На жаль, у КЗпП не міститься визначення ненормованого робочого дня, тож користуємося Рекомендаціями Мінпраці від 10.10.1997 №7.

Ненормований робочий час (день) – це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. За потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною).

Міра праці у цьому випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням) (п. 1 Рекомендацій №7).

Відповідно до п. 6 Рекомендацій міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за погодженням з відповідними галузевими профспілками можуть затверджувати орієнтовні переліки робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем.

Таким чином, підприємство в колективному договорі самостійно визначає перелік професій і посад, до яких може застосовуватися ненормований робочий день та, відповідно, встановлює тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день щодо кожного виду робіт, професій, посад, враховуючи періодичність виконання робіт понад встановлену тривалість робочого часу, коло обов'язків і обсяг виконаних робіт.

Кому встановлюється ненормований робочий день?

Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності, може застосовуватись для керівників, спеціалістів і робітників, а саме:

  • осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;
  • осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
  • осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.

Гарантії працівникам, які працюють за ненормованим робочим днем