Начебто добросовісний набувач перекупив земельну ділянку у прибережній захисній смузі, проте суд повернув цю ділянку у власність громади і не допомогла навіть практика ЕСПЛ (ВС/ВП від 15 травня 2018р. у справі № 372/2180/15-ц)

Фабула судового акту: Справедлива та дуже актуальна для сьогодення постанова Великої Палати ВС.

Багаті егоїсти та зухвалі казнокради у змові із чиновниками органів місцевого самоврядування купують за хабарі і навіть отримують безоплатно земельні ділянки у прибережних захисних смугах річок всупереч положенням ЗКУ, ВКУ, природоохоронного законодавства, тощо. Внаслідок цього насамперед порушується право інших громадян України на доступ до берегів річок, право на відпочинок та вільне користування природним довкіллям та водними ресурсами.

У цій справі орган місцевого самоврядування незаконно затвердив проект землеустрою та надав у власність особи земельну ділянку під забудову на березі річки у водоохороній зоні. Незаконно, тому що не можна будувати будинки у прибережній захисній смузі, ширина якої передбачена ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України. Надалі ця особа продала цю земельну ділянку іншій особі, яка є відповідачем у цій справі та намагається захистити своє право власності.

Чому ми написали у заголовку, що начебто добросовісний набувач? Тому що відповідач приходить на суд і заявляє, що нічого не порушував та стверджує, що усі документи у нього на руках є та ці документи відповідають нормам закону, а орган місцевого самоврядування прийняв рішення про виділення земельної ділянки в межах власних повноважень. А головне такий начебто добросовісний набувач божиться, що нічого не знав, про те що здійснювати будівництво у водоохороній зоні не можна. Водночас такий начебто добросовісний набувач добре знає і посилається на рішення ЕСПЛ, які наголошують на неможливості позбавлення державою права власності особи на земельну ділянку без надання будь-якої компенсації або іншого відповідного відшкодування. ( в даному випадку порушення Україною ст.1 Першого протоколу, у рішення від 16 лютого 2017 року у справі «Кривенький проти України» (заява № 43768/07)

Як бачимо технологія перепродажу земельної ділянки та позиція добросовісного набувача у даній справі не спрацьовує. Велика палата ВС підтверджує правильність рішення суду першої інстанції про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння (відповідача) та повернення у власність громади.

Ця постанова Великої Палати ВС також цікава аналізом деяких рішень ЕСПЛ з приводу предмету спору. У підсумку ВС приходить до висновку, що порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод має місце далеко не завжди, коли держава вилучає майно у особи без справедливої компенсації.

При розгляді подібних спорів судам слід встановлювати виправданість втручання у право власності та надання відповідної компенсації напряму корелюються із законністю набуття майна, поведінкою набувача під час його придбання та наявністю суспільного інтересу, з метою задоволення якого таке втручання здійснюється.

Аналізуйте судовий акт: При витребуванні майна із володіння особи на користь держави НЕ існує універсального критерію оцінки «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини» (ВСУ у справі № 3-109гс17)

Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину (ВСУ від 29.03.2017 №6-3104цс16)

Неоднаразовий перепродаж не врятує від витребування комунальної нерухомості від добросовісного набувача, якщо ця нерухомість вибула з володіння без рішення місцевої ради (ВСУ від 18 січня 2017р. у справі № 6-2776цс16)

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником (ВС/КЦС,№ 175/4741/16-ц,29.03.18)