Міністр юстиції Денис Малюська: "Якщо людина готова платити, то зможе поїхати до приватного ізолятора"

Підтримана урядом ініціатива Мінюсту про створення платних камер у слідчих ізоляторах викликала широкий резонанс. З одного боку, заговорили про те, що цей експеримент призведе до тотального порушення прав людини, з іншого, що – це не що інше, як завбачливість урядовців на майбутнє.

Відповідаючи на ці закиди, міністр юстиції Денис Малюська зазначив, що наступним кроком після введення платних камер стане створення приватних слідчих ізоляторів, і людина зможе обирати, де очікувати рішення суду. В інтерв’ю "Цензор.НЕТ" він розповів про тарифи і чим відрізнятимуться оплачені умови перебування, ліміти на тривалість утримання в СІЗО і чому судді повинні їх забезпечувати, нові можливості щодо сплати застави нерухомістю та надання розстрочки на її внесення, а також про умови амністії, яка планується найближчим часом.

Я ТОЧНО НЕ РОЗРАХОВУЮ, ЩО САМ ЧИ ХТОСЬ ІЗ МОЇХ КОЛЕГ ТАМ ОПИНИТЬСЯ

- Чому саме зараз активізували реформу пенітенціарної служби, в період карантину?

- Активізувалися ми значно раніше, почали з розробки концепцій та ідеї, і наразі знаємо, як їх реалізувати, щоб був результат. До того ж трохи навели лад з кадрами. Перша хвиля звільнень і тестування у системі нових людей пройшла, зрозуміло, хто й за що відповідає. Відповідно, зараз можна й запускатися.

- Уряд підтримав вашу ідею щодо створення у слідчих ізоляторах платних камер. Вже зобов’язали адміністрації швидко запроваджувати експеримент? Можете пояснити навіщо це загалом робиться?

- Якщо подивитися на усю систему, то слідчі ізолятори знаходяться в набагато гіршому стані, ніж установи виконання покарань, у яких люди перебувають після отримання вироків. Тому що СІЗО отримують гроші лише з держбюджету. Іноді допомагає місцева влада. Відповідно в них немає коштів ні на що. Фінансування не вистачає навіть на постільну білизну, не кажучи вже про ремонти і нормальне харчування. Якщо ремонти проводяться, то часто це робиться за рахунок людей, які там утримуються. Тобто ситуація вкрай складна. А от по установах виконання покарань вона знано краще. Тому що при кожній в’язниці функціонує державне підприємство чи майстерня, частина з прибутків яких переказується у спецфонд. Це дозволяє компенсувати хоча б частково кошти, яких не вистачає у бюджеті. Існують дуже багаті тюрми, де умови перебування ув’язнених, як на рівні досить гарного санаторію. Натомість СІЗО – це хронічна нестача коштів, які немає чим компенсувати. Згенерувати їхнє надходження – одна з цілей цієї реформи. Друга – прибрати корупцію. Адже об’єктивно є камери кращі, є гірші. Іноді різниця між камерами шалена. Це – генератор корупції. Чутками про хабарі, які дають за те, щоб потрапити у кращу камеру, Інтернет переповнений. Підозрюю, що вони дуже близькі до реальності. Хочемо зробити так, щоб ці кошти потрапляли до бюджету.

Я розраховую на швидку імплементацію постанови. Звичайно, що цей проєкт буде впроваджуватися у міру готовності. Ніхто не буде нікого зобов’язувати одразу створювати камери з якимись додатковими умовами. Але по найбільших СІЗО ми це запустимо швидко. У Лук’янівському СІЗО ми зможемо організувати платні камери вже найближчими тижнями.

- А скільки в Лук’янівському СІЗО вже є таких камер?

- Жодної немає. Думаю, буде десь п’ять – сім. Все заложитиме від завантаження. Цей ізолятор істотно завантажений. Ми звідти частину людей будемо переміщувати в іншу якусь установу.

- Лише для того, щоб звільнити камери для експерименту?