«Російська позиція у суді – це класичний whataboutism, що залишився ще з радянських часів…»
У Міжнародному суді ООН у Гаазі минулого тижня завершилися публічні слухання у справі за позовом України проти Росії. Наша держава висунула Росії обвинувачення у порушенні двох міжнародних конвенцій – про боротьбу з фінансуванням тероризму та про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Ці слухання стосувалися розгляду справи не по суті, а лише щодо вживання тимчасових заходів, які Україна вимагає запровадити проти РФ для того, аби не допустити погіршення ситуації на Донбасі та в Криму. В разі успіху Україна може сподіватися на розгляд справи по суті. А в разі відмови наша держава змушена буде повторити шлях Грузії, позов якої до Росії суд так і не почав розглядати по суті.
Команду українців у складі 25 експертів на слуханнях очолює заступник міністра закордонних справ Олена Зеркаль, російську сторону (40 експертів) – керівник юридичного відділу МЗС РФ Роман Колодкін. Опоненти під час судових засідань обрали різну тактику. Україна наголошувала на порушенні Росією міжнародного права, Росія ж перш за все апелювала до того, що в Україні внутрішній конфлікт, тому вона не повинна бути відповідачем. Росіяни також переконували, що Міжнародний суд не уповноважений розглядати позов, оскільки в Україні має місце воєнний конфлікт, розгляд якого не входить до повноважень Міжнародного суду ООН у Гаазі. Окрім того, за логікою Росії, якщо міжнародне право не врегульовує питання державного тероризму, то і відповідальності за нього немає.
Згадайте новину: ТЕКСТ: Міжнародний Суд ООН опублікував повний текст позову України проти Росії
Прикладом і уроком для України мав стати досвід Грузії. Ця країна спробувала судитися із Росією у 2008 році. Однак тоді суд не взяв до розгляду цю справу не в останню через те, що Грузія перед зверненням до Міжнародного суду не спробувала розв’язати проблему шляхом переговорів з Росією, одразу заявивши про російську агресію. Вимога про необхідність переговорів може бути обов’язковою лише в контексті певних міжнародних договорів, зазначає юрист-міжнародник Сергій Саяпін. «Наприклад, у контексті Конвенції про заборону фінансування тероризму… Саме у цій конвенції прописано, що держави перед тим як звертатися до Міжнародного суду ООН повинні спочатку пройти процедуру переговорів», – пояснює він. Представник України в суді у Гаазі Гарольд Хонджі Ко під час свого виступу у суді намагався показати, що помилки Грузії враховано. «Ми не проситимемо визначити законність російської агресії або підтвердити український суверенітет у Криму, незважаючи на театральність «референдуму», – наголосив він.
За процесом уважно стежить юридичний директор міжнародного правозахисного центру «Меморіал», росіянин Кирило Коротєєв. В інтерв’ю він розповів, чому у позиції України він бачить помилки, подібні до тих, які зробила Грузія дев’ять років тому, чому Міжнародний суд ООН навряд чи змусить виконати своє рішення РФ і в чому тоді полягатимуть дивіденди для України.
Позиції сторін під час слухань очікувано істотно відрізнялися. Україна посилалася на порушення Росією норм міжнародного права. Росія доводила, що вона тут ні до чого: корінь усіх проблем – це Революція гідності, «переворот», тобто внутрішня ситуація в Україні. Хто виглядав переконливішим?
Це все ж таки суд повинен вирішити. Крім того, це ж ще не розгляд справи по суті, це всього-на-всього питання про попередні заходи. Ми пам'ятаємо, що Грузія отримала попередні заходи (Міжнародний суд ООН у Гаазі 15 жовтня 2008 року виніс рішення за заявою Грузії, закликавши обидві сторони конфлікту, як Росію так і Грузію, утриматися від усіх форм етнічної дискримінації у зв'язку з подіями в регіоні Південна Осетія і від підтримки подібних дій), після цього справу програла (суд відмовився розглядати справу по суті). Не хочеться забігати наперед, але мені справді не подобається жодна з позицій у справі «Україна проти Росії».
Вспомните новость: Народный депутат от БПП Ирина Фриз: Россия будет делать все, чтобы найти юридическую лазейку для блокирования дела в Гааге
На мій погляд, Україна робить ту саму помилку, що і Грузія. Тобто вона спочатку шукає форум, а потім намагається притягнути за вуха ті положення, які дозволяють їй на цей форум вийти. Я маю на увазі, що на розгляд Міжнародного суду ООН винесено питання щодо тих конвенцій, де Росія погодилася на юрисдикцію цього суду. А це, між іншим, дуже обмежена кількість договорів. Зокрема, йдеться про Конвенцію про боротьбу з фінансуванням тероризму та Конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Але ці конвенції не дозволяють повною мірою обговорити питання про правомірність чи неправомірність дій Росії.
Блог