Чи приживеться литовський досвід в Україні та які підводні камені потрібно врахувати сьогодні, пишучи чернетку земельної реформи? Про це AgroPolit.com розпитав у колишнього міністра аграрної політики Республіки Литва Казіса Старкявічуса. Підстава – земельна реформа на носі. Прискорити рішення України в цьому питанні намагається міжнародна спільнота:МВФ постійно «рекомендує» нам стати вільними, нещодавно до нього долучився Європейський суд з прав людини. Втім, «у нас» є своє бачення, і виходить воно з того, що за рік в Україні вибори – президентські та парламентські. Крім того, зберігати «невільницький ринок» сьогодні змушує і відсутність в Україні надійних запобіжників відкриття цивілізованого ринку, як-от закон «Про обіг сільськогосподарських земель», повністю наповнений земельний кадастр, недосконалий механізм земельних аукціонів, через які сьогодні здається державна земля, та найголовніше – корупційний елемент усіх земельних операцій. Так, за оцінками експертів, земельна корупція на сьогодні з’їдає сотні мільйонів доларів на рік. Як Україні вилізти з цього теплого «земельного болітця» на світ Божий і залучити інвесторів, які допоможуть зробити «косметичний ремонт» українського агросектору за рахунок своїх інвестицій?
Нагадаємо, що Казіс Старкявічус був міністром АПК Литви 2008-2012рр., саме тоді, коли аграрна реформа в країні була в розпалі, тож ця людина «не від бабусі з лавочки» знає, як правильно продавати кожен метр землі. А враховуючи те, що Литва – це офіційно оформлена Європа, то вони ще й знають, як правильно «торгувати» землями за європейськими цінами.
Українські політики раніше прийняли неправильне рішення для економіки, котра підтримується за рахунок фермерів, бо насправді підтримку в разі скасування експортного ПДВ на сою та ріпак отримала б переробна промисловість
AgroPolit.com: Як Ви ставитеся до ідеї скасування відшкодування експортного ПДВ на технічні культури?
Казіс Старкявічюс: Україна має великі можливості – сировина, соя, які нині Європа імпортує з Америки, також у вас є великі ресурси ріпаку та пшениці, але велика проблема в тому, що ви мало переробляєте. В Литві ідентична ситуація – ми також не переробляємо сировину. Наша країна виготовляє мало молока, птиці, в малих обсягах переробляє соняшник, сою, ріпак. Повинна діяти політика ринку. В грудні ваша влада вирішила, що ПДВ повинні платити фермери-експортери, а не переробні заводи. Це неправильно, якби ці переробні заводи були кооперативними, то таких проблем не було б. Учасники кооперативу – фермери. Їхня головна мета – отримати більший прибуток від продукції. Зараз ці фермери стають посередниками, які тільки постачають сировину. Я вважаю, що українські політики раніше прийняли неправильне рішення для економіки, котра підтримується за рахунок фермерів, бо насправді підтримку в разі скасування експортного ПДВ на сою та ріпак отримала б переробна промисловість. Голосування фермерів (на аграрному заході, – ред.) показало – всі аграрії проти такого сценарію. Я давно знаю ситуацію у вашій країні і спостерігаю за нею ще з часів «помаранчевої революції». Перебуваючи на посаді аграрного міністра, я розмовляв з тодішнім аграрним міністром України Миколою Присяжнюком (2010-2014рр., – авт.), і для мене було дивним прийняття обмеження на експорт пшениці. Я вважаю, що це було не надто розумне рішення. Тоді сказали, що за рахунок збільшення кількості пшениці в країні впадуть ціни на хліб. Це було безглуздо. Потім дозволили експортувати пшеницю лише деяким компаніям-експортерам, у світі пшениці не було, але продали все це тим компаніям, які мали доступ до ринкових цін. На той час у квітні нам для підприємств потрібна була пшениця на переробку. Я навіть дзвонив міністрові за допомогою. Звісно, він допоміг, та це була ціла процедура. Ми закуповували за світовою ринковою ціною. Хліб у вас тоді все дорожчав і дорожчав. Влада просто збагатила «когось», а на фермерів скинула цей тягар. Сьогоднішнє рішення обмежити експорт ПДВ – це те ж саме. Я критикував це рішення.
AgroPolit.com: Якби соєві правки таки не прийняли, то як це вплинуло б на бізнес?
Казіс Старкявічюс: Великий прибуток отримали би 5-6 власників переробних підприємств.
Читати до теми: 18 млрд грн на кону, або Чи відправить парламент дрібних виробників сої та ріпаку в глибокий фінансовий нокаут?
Можна не розтрачувати гроші, які ви отримаєте від продажу земель, наліво й направо, а створити спеціальний фонд для допомоги сільському господарству, такий, як у Євросоюзі. В їхній фонд надходить 42% від усього бюджету Євросоюзу
Казіс Старкявічюс: Якби ринок землі відкрили рік чи два тому, то це було нормально. Зараз якби я був на місці українських політиків, то відкривав би земельний ринок вже після виборів, коли збереться новий парламент, який і ухвалюватиме рішення.
AgroPolit.com: Друге найгарячіше питання після соєвих правок – це ринок землі. Є величезне бажання відкрити цей ринок у керівництва, на яке тисне МВФ, але проблема в тому, що в нас через рік президентсько-парламентські вибори. Понад те, єдиного механізму й концепції ринку землі на даний момент немає. Як вважаєте, чи варто відкривати ринок землі за рік до виборів?
Блог