Департамент містобудування та архітектури - орган, який зайвий у погодженні дозволу на розміщення рекламних засобів (ОАС м. Києва, справа № 826/5929/18 від 21 вересня 2018 р.)

Фабула судового акту: Отримано рішення окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 826/5929/18. Адвокатами Ярославом Новіковим \АО “Бі Ес Бі Партнерс”\ та Євгеном Коноваленко було подано позов в інтересах фізичної особи-підприємця до департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання дій незаконними щодо відмови останнього в погодженні заявнику дозволів на розміщення рекламних засобів \далі-РЗ\.

Відповідач двічі незаконно відмовив Позивачу у погодженні дозволів на розміщення РЗ

Підставою для відмови стало: не надання позивачем проектної документації на реконструкцію частини будинку з влаштуванням вхідної групи; невідповідність конструктивного рішення рекламного засобу вимогам ДСТУ, ДБН, ЄСКД та інших нормативних документів (доопрацювати конструктивне рішення в частині вузлів кріплення та витримати масштаб); не надання чіткого комп'ютерного макету.

Раніше, відповідно до Закону України «Про рекламу», Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 та Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради № 37/6253 від 22.09.2011р., позивачем було подано в міський дозвільний центр три заяви про видачу дозволів на розміщення рекламних засобів, з додаванням комп'ютерного макету місця, на якому планується розташування РЗ, ескіз РЗ з завіреним конструктивним рішенням (габаритами, розмірами, вузлами, кріпленнями, іншими технічними характеристиками) разом з завіреною належним чином копією ліцензії розробника, що підтверджує право останнього надавати такі послуги на право будівельного проектування та конструювання; завірену належним чином копію виписки про державну реєстрацію заявника. Тобто, перелік документів, що був наданий до заяви, є вичерпним.

В судовому засіданні відповідач надав заперечення, в якому наголосив, що не може бути відповідачем у даній справі, оскільки рішенням Київської міської ради № 857/857 від 28.07.2016р. утворено Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке є правонаступником прав та обов'язків Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Судом встановлено, що видача дозволу на розміщення зовнішньої реклами, в тому числі продовження строку його дії, є дозвільною процедурою у розумінні статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», тож на дані правовідносини поширюються норми зазначеного закону.

Порядком розміщення реклами в місті Києві визначено, що видача дозволів заявникам здійснюється в міському дозвільному центрі за принципом організаційної єдності.
У п. 5 Порядку визначено, що заявник погоджує дозвіл з власником місця або уповноваженим ним органом (особою), де планується розташувати РЗ, та Головним управлінням містобудування та архітектури (Департаментом) із занесенням до відповідної електронної бази документообігу.

Положеннями ч. 5 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» визначено, що підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей; негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

На думку адвокатів суд правильно вказав, що працівники Управління з питань реклами та/або Департаменту містобудування та архітектури здійснюють перевірку на відповідність поданих документів встановленим вимогам, без проведення експертизи, надання висновків чи звітів, у розумінні розгляду та дослідженні експертом-фахівцем питань, що потребують спеціальних знань. Тобто, законодавством не передбачено повноважень у відповідача здійснювати експертизу розроблених конструктивних рішень, поданих для отримання дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

Оскаржувані рішення не містять визначення конкретних причин відмови позивачу у видачі дозволів, в них не встановлено недостатності чи невідповідності поданих позивачем документів, невідповідності місць розташування та схемі розміщення рекламоносіїв, невідповідності технологічній (конструктивній) схемі, інших обставин порушення позивачем Порядку розміщення реклами в м. Києві.

Щодо посилань відповідача на те, що він є неналежним відповідачем у даній справі, суд критично віднісся до такого, оскільки саме відповідач за результатом розгляду заяв відмовив у їх задоволенні.
Окрім вище зазначеного, судом, було відмовлено в частині задоволення вимоги про зобов’язання відповідача прийняти відповідне рішення. Мотивом стало, вважаємо, формальне посилання на ч.3 ст.2 Кодексу, в якій зазначено позицію невтручання суду у дискрецію \вільний розсуд\ суб’єкта владних повноважень.

Хоча, п.4 ч.2 ст.245 КАС України передбачає повноваження суду у вигляді визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, і таке знаходить своє підтвердження у рішенні ВСУ від 16.09.2015р. по справі №21-1465а15, в якому суд зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.