ГПК уможливлює позбавлення власника коштів чи нерухомості негайно й без його повідомлення

В українському законодавстві з’явилася нова модель стягнення заборгованості. За певних обставин вона уможливлює позбавлення власника майна всупереч його волі, пише zib.com.ua

Нові гарантії виконання

Така можливість з’явилась у Господарському процесуальному кодексі задля забезпечення права на ефективний засіб юридичного захисту, що є вимогою ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у поєднанні з §1 ст.6 конвенції щодо скарг на невиконання рішень суду.

З першим варіантом усе зрозуміло: визначається частка боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, стягнення звертається на цю частку, і після завершення процедури в неї зміниться власник, за рахунок чого й відбудеться погашення боргу. Саме така процедура передбачена в ст.335.

Проте у другому випадку — зверненні стягнення на кошти, що належать іншим особам (ст.336 ГПК), — спостерігаємо приховану схему, що містить у собі кілька проблем.

Згадайте новину: Касаційні фільтри, підсудність, відводи, забезпечення позову: зміни до ГПК від Президента Зеленського

Процедура така. Суд, який розглядав справу як перша інстанція, за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця може звернути стягнення на кошти, що належать особі, котра має заборгованість, якщо остання не оспорюється або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Розглянемо можливі схеми.

Погашення «за домовленістю»

Це звернення стягнення на кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, якщо вона не оспорюється зазначеною особою. Тобто бачимо узаконену схему стягнення заборгованості, яку має А перед В, але гроші стягують із суб’єкта господарювання С, «бо вони так домовились». Інакше як можна трактувати нормотворчий вираз «якщо така заборгованість не оспорюється зазначеною особою»?

При цьому відсутня вимога про необхідність доведення належними доказами дійсного існування такої заборгованості. Проте найцікавіше — стягнення заборгованості відбувається без сплати судового збору. Адже на початку задачки ми мали тільки двох осіб: А (боржника) і В (стягувача), який сплатив збір і отримав рішення суду.