«Справа слідчого комітету РФ проти мене – це відзнака»
У лютому Конституційний суд України несподівано обрав свого очільника. Це сталось фактично після року «безвладдя» у цьому органі. Трирічний термін головування попереднього очільника КС Юрія Бауліна закінчився у березні минулого року. Обов’язки голови виконував найстарший суддя за віком Віктор Кривенко. Обрати собі повноправного керівника судді намагались неодноразово, але щоразу безрезультатно. На посаду голови суду претендував депутат Верховної Ради трьох скликань Володимир Мойсик, але судді не проголосували за нього. Очікувалося, що ситуацію змінить дообрання двох членів КС за президентською квотою. Конкурсна комісія ще в минулому грудні надала президенту список з шести кандидатів, з яких він мав обрати найдостойніших. Головним фаворитом вважався екс-міністр юстиції Сергій Головатий. Проте Конституційний суд випередив події. Судді вирішили не чекати, доки президент делегує своїх представників, і таки обрали з поміж себе. У результаті чергової спроби достатню кількість голосів набрав Станіслав Шевчук. Членом цього суду він був призначений 13 березня 2014 року, після втечі Януковича. Тоді Рада замінила четвірку суддів, призначених за своєю квотою, і призначення Шевчука у той момент критикувалось як не дуже юридично чисте, проте доктор наук, професор, член-кореспондент Національної Академії правових наук України таки отримав посаду, а тепер і очолив КС.
Зі сторони це виглядало так, що президенту, який розраховував мати лояльного керівника, продемонстрували небажання коритися. Вибір Шевчука можна пояснити тим, що він вважається компромісною фігурою, яка рівновіддалена від різних груп впливу в КС.
Після цього несподіваного призначення глава держави таки призначив членами Конституційного суду Сергія Головатого та професора Ужгородського університету Василя Лемака. Наразі Верховна Рада має призначити ще двох суддів зі своєї квоти. Комітет з правової політики та правосуддя вже визначився з чотирма кандидатурами (дві – від Блоку Порошенка, по одній – від «Батьківщини» та «Народного фронту») і рекомендував парламенту їх розглянути, але у того поки не дійшли до цього руки.
Станіслав Шевчук отримав чудову освіту в Україні та закордоном, був професором кафедри публічного права Міжнародного Соломонового університету, а з 2009 -го – професором кафедри загальнотеоретичних та державно-правових наук Києво-Могилянської академії. У 2010 році був обраний членом-кореспондентом Національної Академії правових наук. У період з 2009 по 2012 роки - суддя Європейського суду з прав людини ad hoc, тобто тимчасовий суддя.
Треба визнати, що за час перебування на посаді голови КС Шевчука, суд почав активніше розглядати справи. Зокрема, нещодавно визнав законопроект «Про зняття депутатської недоторканності» таким, що відповідає Конституції, ухвалив рішення щодо закону про введення 15% податку на пенсії для працюючих пенсіонерів. Але, наприклад, рішення щодо закону про люстрацію, який судді КС розглядають вже близько трьох років, досі немає.
«Главком» зустрівся зі Станіславом Шевчуком, аби поговорити, завдяки чому сталось його несподіване призначення, чому судді КС досі не визначились щодо закону «Про очищення влади» та як він ставиться до переписування Конституції.
Читайте статью: ПРОКУРОР В ХОЗЯЙСТВЕННОМ ПРОЦЕССЕ : что нужно знать, чтобы не стать жертвой государственного произвола
«Результати голосування на посаду голови КС здивували багатьох. У тому числі і мене»
Почнемо з історії вашого призначення. Воно було певним компромісом між двома групами в Конституційному суді. Є версія що воно відбулося тому, що судді не хотіли мати головою Сергія Головатого, який після призначення за президентською квотою як старший за віком став би головою суду. І відповідно судді не хотіли підсилювати вплив президента на Конституційний суд.
Коли попередній голова суду Юрій Баулін, який виконував обов’язки голови КС до червня 2017 року, пішов з посади, залишилось 13 суддів. Я і мої колеги ще під час його головування декілька разів звертались до Юрія Васильовича: «Давайте зрозуміємо, як суд буде рухатись далі, бо суд без голови – це шлях до повної дискредитації цього надважливого конституційного органу влади». Нас не хотіли почути, і тому ми, чотири судді, написали заяву у квітні минулого року про те, що треба скликати і провести вибори голови. Ми не мали конкретного кандидата, а просто була ідея нарешті зібрати суд і визначитись, хто його буде очолювати. Цей документ крім мене підписали судді, з якими я пройшов через Революцію гідності – Сергій Сас, Микола Мельник та Ігор Сліденко.
Всі перераховані вище, як і ви, з парламентської квоти.
Блог