Для зупинення перебігу строку давності постанови про зупинення слідства та оголошення у розшук недостатньо. Необхідно довести умисні дії особи спрямовані на ухилення від слідства та суду (ВС/ККС у справі № 204/4728/15-к від 20 жовтня 2020 р.)

Фабула судового акту: «Раньше сядешь – раньше выйдешь. Но сядут все.» Цей сатиричний вислів давно вже не відповідає дійсності. Ми дореформували правоохоронну систему до того, що досудове слідство та судовий розгляд тривають вже не роками, а інколи десятиліттями, тому злочинці уникають будь-якого покарання, навіть ті, які особливо не заперечують проти скоєного. Вже давно у обвинуваченого існує неписане право «на затягування справа», а спритні адвокати влаштовують цирк у засіданнях роками добиваюсь перерв, переносів, зупинень, нових розглядів, тощо. Найчастіше судді потурають такому стану речей, бо їм з рештою байдуже як на потерпілих, так і на самих злочинців. Шкода, що у гонитві за процесуальними гарантіями обвинувачених і начебто змагальності сторін кримінального провадження ми загубили прекрасний принцип безперервності судового розгляду… В іншому і принцип процесуальної економії…

У 2013 році двома особами були скоєні злочини у відношенні двох інших осіб, які кваліфікували за ст. ст. 162, ч.1 – «порушення недоторканості житла» та ст. 296, ч. 2. – «хуліганство». Зокрема злочинці побили потерпілих на їх власному подвір’ї та завдали шкоду їх майну. Звичайно під варту їх ніхто не взяв...

У травні 2019 року, тобто через 6 років, суд першої інстанції на підставі частини 2, ст. 49 КК України закрив кримінальне провадження із закінченням строків давності. Суди апеляційної та касаційної інстанції погодились з таким рішенням і залишили ухвалу суду першої інстанції без змін. Елементарна імпотентність правоохоронної системи, як і в іншій великій кількості випадків сучасності, дозволила хуліганам уникнути покарання та не відшкодувати шкоду заподіяну майну потерпілим.

Але чим цікава ця справа.

Відповідно до частини 2, ст. 49 КК України «Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання».

Тобто, у випадку розгляду клопотання про закриття провадження на підставі цієї статті, обвинуваченню для його відхилення слід довести що особа УМИСНО ухилялася від слідства чи суду. В цій справі прокурор наполягав, що доказом такого ухилення є постанова слідчого про зупинення слідства та оголошення обвинувачених у розшук, проте суди підкреслили, що цього недостатньо.

Зокрема ВС підкреслив, що у провадженні повинні бути наприклад докази «нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо». До того ж зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство, тобто вручена підозра.

Оскільки в матеріалах провадження не було нічого окрім постанови про розшук з цього приводу, то застосування ст. 49 КК судом є правомірним.

Іншими словами обвинуваченим повезло, а потерпілі традиційно стала заручниками бездіяльності слідчого, який традиційно не понесе за таку бездіяльність навіть дисциплінарної відповідальності…

Аналізуйте судовий акт: Якщо особа змінила місце свого проживання ще не маючи статусу підозрюваного, в подальшому була оголошена в розшук, то ухилення від досудового розслідування виключається (Борівський районний суд Харківської області, ухвала, справа № 618/79/19)

Строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді постановленої без виклику особи має обчислюватися з дня отримання копії судового рішення НЕЗАЛЕЖНО від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення (ВС/ККС, № 757/39201/18-к)