Державні помилки з земельними ділянками можуть стати збитками для громадян

Ви отримали земельну ділянку у приватну власність, може побудували на ній свій будинок або налагодили сільськогосподарське виробництво, а потім виявилося, що сталася помилка. Вважаєте, що це якийсь виняток? Судова практика каже, що зовсім ні.

Наприклад, є досить показові приклади судових справ за позовами прокурорів різних ланок, які вимагають скасувати рішення місцевих органів влади про передачу земельних ділянок. Що цікаво – підставою може ставати те, що через роки виявляється, що уповноважений орган держави припустився помилки та віддав у приватну власність особливо цінні землі. Або це можуть бути землі водного фонду тощо.

Тож, при розгляді таких справ у суді ніхто не буде враховувати, що на цій ділянці у людини вже є власний будинок або якесь виробництво будь-яких масштабів.

А тепер ще ускладнюємо завдання. Що робити у випадку, коли цю землю багато разів перепродавали?

Тут варто зазначити, що це абсолютно законна згода між двох господарюючих осіб – один власних приватної власності продав її іншому, нотаріально завірив та отримав за це кошти. Але, через будь-який час, кінцевий власник майна отримає «сюрприз» у вигляді позову прокуратури, яка через суд намагається повернути цю земельну ділянку у закону власність держави. А підставою для цього є банальна «помилка» якоїсь міськради (або сільської, або селищної), що загрожує колосальними збитками для людини, яка вже давно оздобила ту земельну ділянку та користується нею.

Тож, треба розібратися детальніше – які є запобіжники у правовому полі, щоб убезпечити громадянина.

По-перше, треба виходити з Конституції України. Головний закон у державі гарантує непорушність права приватної власності. Стаття 41 Конституції чітко визначає цей принцип. Проте на практиці навіть наявність документа про право власності не свідчить, що ваше майно у безпеці. Українська судова система яскраво доводить, що не має жодних конституційних констант.

По-друге, існує Цивільний Кодекс України, який доволі непогано допомагає судовій системи завжди бути на боці держави. В ньому є стаття 328, яка визначає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Якщо підстави передачі майна у власність визнані неправомірними, право власності може бути припинене судом.

Тобто, це означає, що майно ваше – доки суд не доведе інше.

Це повертає нас до поширеного прикладу, про те, як міськради або сільські/селищні передають під приватизацію людям земельні ділянки, які потім виявляються цінними землями. І тоді ця «помилка» стає проблемою людини. Тому що, суд гарантовано прийме рішення у бік повернення майна державі, проте закон фактично не захищає громадянина, який користувався цією земельною ділянкою. Особливо, якщо це вже не перший власник, а покупець, який придбав це майно вже через треті руки. Треба підкреслити, що нічого незаконного в перепродажі особистого майна немає. Але для суду – це ваші проблеми, якщо ви не перевірили історію земельної ділянки та не знали, що вона особливо цінна.

При цьому зовсім не враховується, що звичайний громадянин не фахівець у питаннях земельного законодавства, не допустив жодних порушень закону зі свого боку, але за рішенням суду втратить власні кошти, які йому жодним чином ніхто не буде компенсувати.