Житлові спори щодо втрати права користування приміщенням набули особливої актуальності в умовах воєнного стану, коли значна кількість громадян тривалий час відсутня за місцем проживання через проходження військової служби, евакуацію чи інші обставини, пов’язані з війною. У таких справах судам необхідно забезпечити баланс між інтересами осіб, які фактично користуються житлом, та конституційними гарантіями права на житло для тих, хто тимчасово відсутній з поважних причин. (Джерело : Судово-юридична газета)
Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 161/16767/23 від 10 червня 2026 року, розглядаючи спір про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позивачка звернулася до суду з позовом до свого брата про визнання його таким, що втратив право користування квартирою.
На обґрунтування позову вона зазначала, що зареєстрована та постійно проживає у спірній квартирі з 1983 року, самостійно несе витрати на її утримання, а відповідач фактично проживає за іншою адресою та не сплачує комунальні платежі. Також позивачка вказувала, що через реєстрацію брата у квартирі не може оформити субсидію.
Суд першої інстанції задовольнив позов та визнав відповідача таким, що втратив право користування житлом.
Однак апеляційний суд скасував це рішення та відмовив у задоволенні позову. Суд зазначив, що позивачка не довела непроживання відповідача без поважних причин, а з червня 2022 року останній проходив військову службу за мобілізацією у Збройних Силах України. Крім того, наприкінці 2024 року він отримав поранення та проходив лікування і реабілітацію.
Позивачка оскаржила постанову апеляційного суду до Верховного Суду, наполягаючи, що відповідач припинив проживати у квартирі ще у 2019 році, тобто задовго до мобілізації.
Верховний Суд вказав, що факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов'язані з цим правові наслідки (статті 71, 72 ЖК України) необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи в житловому приміщенні у зв'язку з її вибуттям на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК України).
Суд наголосив, що для спорів, які розглядаються за статтями 71–72 ЖК України, визначальними є тривалість відсутності особи та поважність причин такої відсутності.
ВС наголосив, що при вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням у порядку статей 71, 72 ЖК України, доказуванню сторонами та встановленню судами підлягають обставини тривалості тимчасової відсутності особи у житловому приміщенні, а також поважність причин такої відсутності.
Аналіз положень статей 71, 72 ЖК України свідчить про те, що для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, необхідна наявність одночасно двох умов, зокрема, відсутність особи без поважних причин понад встановлений строк, а також відсутність поважних причин непроживання за адресою такого житлового приміщення.
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2026 «Протокол». Всі права захищені.