Чи є відсутність судді на робочому місці підставою дисциплінарної відповідальності? ВП ВС висловився щодо прогулів судді

У вересні 2021 року, Велика Палата Верховного Суду (далі - ВП ВС) висловила “цікаві” висновки стосовно робочого часу судді і встановлення чіткого робочого графіку для таких.

Так, у справі (провадження № 11-98 сап 21) ВП ВС розглядала позов судді Верхньодніпровського районного суду, поданий нею внаслідок незгоди із рішенням Вищої ради правосуддя якою залишено без змін рішення дисциплінарної палати про притягнення її до дисциплінарної відповідальності (звільнення).

Фактично суддю було звільнено за невиконання нею службових обов’язків - не передачу нею судових справ розгляд яких завершений ухваленням судових рішень, до канцелярії суду (не передачу цих справ секретарю, що унеможливило надіслання копій судових рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень) - та за прогули без поважних причин.

Так, за поданням голови суду, де працювала суддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) відкрила дисциплінарну справу у зв`язку з наявністю в її діях ознак дисциплінарного проступку. Голова суду, скаржився, що суддя категорично відмовилася вказувати в журналі час прибуття на роботу та час виходу з роботи. Заступник керівника апарату суду, вказав, що суддя не дотримувалася регламенту роботи суду, а саме: «З'являється та йде з місця роботи коли їй заманеться. Працює за власним графіком, який розпочинається з 09:00-10:00 та закінчується з 12:00-15:00». Вказувалося, що мали місце випадки відсутності судді на робочому місці без повідомлення причин відсутності, а також те, що за останні роки ця суддя жодного разу не була на роботі повний робочий день. Через це головою суду прийняте рішення вказувати в табелі робочого часу фактичний час перебування її в приміщенні цього суду.

З огляду на викладене Перша Дисциплінарна палата ВРП з`ясувала, що суддя була відсутня на робочому місці без поважних причин упродовж усього робочого дня: біля 32 днів з березня 2018 по лютий 2019, і десь 7 днів суддя перебувала на робочому місці неповний робочий день. Таким чином ВРП кваліфікувала дії судді як умисні та такі, що викликають обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції та порочать звання судді і підривають авторитет правосуддя. За це та за не передання до канцелярії суду (секретарю судових засідань) 142 справ різних категорій до судді було застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення її з посади судді, а ВРП визнало що таке відповідає принципу пропорційності.

Водночас, ВП ВС не визнала всі мотиви прийнятого рішення ВРП достатньо обґрунтованими та скасувала рішення ВРП.

Щодо прогулів судді ВП ВС зазначила - п. 79 рішення“В силу специфіки своїх обов`язків суддя здійснює власну діяльність в умовах ненормованого робочого дня і самостійно має розподіляти свою роботу протягом дня з метою належного виконання покладених на суддю Законом України “Про судоустрій і статус суддів”обов`язків. На практиці судді доволі часто виконують власну роботу далеко за межами робочого часу суду як установи і навіть в неробочі дні”.

ВП ВС констатувала, що графіки робочих процесів судді, визначення робочого місця, закріпленого за суддею, не є змістом його роботи, а є лише елементами організації його роботи, які враховуючи вимоги статті 142 КЗпП України, мають реалізовуватись в межах суддівського самоврядування, зокрема шляхом узгодження суддями на їх зборах в межах конкретного суду.

Суд пояснив, що скаржницю притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі пунктів 2 та 3 частини першої статті 106 Закону “Про судоустрій і статус суддів”- однак ці нормативні положення не включають в себе безпосередньо поняття “прогулу”. За нормами статті 109 Закону “Про судоустрій і статус суддів”- істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, є не прогул без поважних причин сам по собі - а його наслідки, які зводяться до невиконання суддею своїх обов'язків, передбачених законодавством.

Таким чином, ВП ВС у цій справі встановила, що самі по собі прогули судді не є дисциплінарним проступком у розумінні Закону “Про судоустрій і статус суддів”. Якщо ж вже прогули вплинули на результати роботи судді та їх відповідність вимогам закону - настільки, що це призвело до невиконання суддею обов’язків - тут вже, мовляв - можна вести мову про дисциплінарну відповідальність судді.

Водночас, навантаження на суддів велике - і наскільки можна вести мову про справедливість, коли один суддя відпрацьовує сумлінно кожного робочого дня, а інший допускає прогули без поважних причин? Чи можна вважати належним виконання суддею його обов'язків - якщо формуючи свій графік такий не відвідує засідання, або ж безпідставно назначає засідання через великий проміжок часу, або ж відшукати його на робочому місці дуже складно? Адже все це впливає на строки розгляду справ, що попри всі реформи, подекуди, залишаються незадовільними.