У справі №686/6223/23 від 27 квітня 2026 року Верховний Суд розглянув питання правомірності дій банку під час виконання постанови державного виконавця про арешт коштів, а також обов'язку реагування на звернення клієнта.
Ці спори важливі для банківської практики, бо стосуються виконання рішень суду, договірних відносин і права людини користуватися своїми коштами. Позиція суду в таких справах визначає, як банки мають діяти під час виконання рішень і взаємодії з клієнтами.
Позивачка звернулася до суду з вимогами до банку про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.
Підставою спору стало те, що після винесення постанови державного виконавця про арешт коштів у межах 2 835,40 грн банк фактично заблокував доступ до всіх коштів позивачки, включаючи пенсійний рахунок і депозит.
Позивачка неодноразово зверталася до банку зі скаргами та запитами щодо розблокування рахунків і надання інформації, однак відповіді не отримувала або отримувала їх із порушенням строків.
Посилалася на те, що завідомо злочинне блокування усіх коштів на двох її рахунках, незаконне розірвання депозитного вкладу без попередження, як і ненадання їй інформації за її зверненнями в електронному режимі, надання неповної відповіді на її інформаційний запит є протиправними діями і бездіяльністю службових осіб банку.
Зазначена поведінка відповідача, на її думку, є усвідомленим знущанням над нею — особою похилого віку. Вона потерпала від таких зловмисних протиправних злодіянь, викликала невідкладну медичну допомогу, бо від постійного розуміння і відчуття масштабів порушення її прав у неї підвищується артеріальний тиск та стаються напади тахікардії, що є реальною небезпекою не тільки для її здоров'я, а й для її життя. Тривале знущання над її правами з боку службових осіб банку принижує її честь і гідність.
Суд першої інстанції частково задовольнив позов: визнав неправомірними дії банку щодо блокування коштів і ненадання відповідей, а також стягнув 7 000 грн моральної шкоди. Апеляційний суд залишив це рішення без змін.
Позивачка подала касаційну скаргу, обґрунтовуючи її тим, що суди безпідставно не зобов'язали банк надати відповіді на її скарги та інформаційний запит, попри визнання їх ненадання неправомірним. Також вона стверджувала, що банк несвоєчасно повернув залишок коштів після списання та безпідставно припинив депозитний договір. Окремо оскаржувала розмір відшкодування моральної шкоди і застосування позовної давності.
Читайте статтю: Виконавчого провадження немає, а арешти є: чому так відбувається і що з цим робити