Аркадій Бущенко: практику ЕСПЛ потрібно застосовувати не безпредметно, а коли є проблема з національним законом і з тлумаченням цього закону.

Чому доводити «нормальність» норм КПК через призму конвенції абсурдно? Чим небезпечне розширення прав людини? І чому окремим суддям ВС доводиться обмежувати застосування конвенції? 25 років з дня ратифікації цього документу відзначили з критикою. ( Джерело: ЗіБ)

Заслабка аргументація

Ректор Національної школи суддів Микола Оніщук під час вступної промови зазначив, що ратифікація Україною у 1997 році Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод був надзвичайно важливим етапом у формуванні вітчизняної правової системи і європейської цивілізаційної правової спадщини. Він здійснив доволі значний вплив на судову практику. Сама конвенція займає центральне місце в європейській конвенційній спадщині, в тому числі завдяки створенню унікального механізму виконання конвенції – Європейського суду з прав людини. Доля застосування цієї конвенції в Україні пройшла шлях від повного несприйняття до визнання безумовним авторитетом та джерелом права практики ЄСПЛ.

Начальник відділу наукових досліджень проблем судочинства та науково-методичного забезпечення суддівської освіти НШС Тетяна Фулей у своїй доповіді підняла тему інноваційних методів застосування практики ЄСПЛ національними судами. Спікер на прикладі одного судового рішення розібрала підхід до аргументації у такому застосуванні.

Йшлося про позицію Касаційного адміністративного суду щодо призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника дитині, народженій за допомогою репродуктивних технологій після спливу 10 місяців з дня смерті годувальника. Суд першої інстанції задовольнив позов матері, а апеляційний — скасував його.

ВС став на позицію позивача, вдавшись до такої аргументації: право пари зачати дитину і для цього вдаватися до репродуктивної медицини захищене ст.8 конвенції. Згідно зі ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Право на соціальний захист не може ставитися в залежність із часом народження дитини, оскільки таке народження може відбутись і після спливу 10 місяців після смерті годувальника.

Також ВС звернув увагу на те, що за таких обставин, до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення ч.2 ст.36 закону «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» №1058-ІV з дотриманням ст.24 Конституції та ст.14 конвенції— без дискримінації за ознакою часу народження та способу запліднення. На думку Т.Фулей, аргументація ВС через призму дискримінації виявилась доволі слабкою, як власне і взаємозв’язок між ст.8 та ст.14 конвенції.

Для того, аби зрозуміти, чому саме така мотивація суду була не зовсім доречною, спікер звернулась до ознак дискримінації, викладених у законі. В свою чергу алгоритм розгляду скарги щодо дискримінації передбачає такі кроки:

ідентифікацію несприятливого поводження;

пошук/вибір зразка для порівняння;

визначення та доведення ознаки розрізнення;