7 цікавих фактів про екстрадицію в Україні

Центральні та відповідальні

У питанні видачі осіб в Україні діють Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (1993 року), а також Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 року з протоколами, а також низку двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів. (Джерело: ЗіБ )

На національному рівні механізм закріплено у розділі 44 КПК. Відповідно до її положень, центральними органами України щодо видачі особи (екстрадиції), якщо інше не передбачено міжнародним договором України, є:

1) Офіс Генерального прокурора - під час досудового розслідування (щодо підозрюваних, обвинувачених);

2) Міністерство юстиції - під час судового провадження або виконання вироку (стосовно підсудних, засуджених).

Саме вони звертаються до компетентних органів іноземних держав із запитами про екстрадицію та розглядають аналогічні запити з-за кордону, організовують проведення екстрадиційної перевірки а також прийом-передачу осіб, щодо яких прийнято рішення про видачу.

А от фактичну передачу особи (після набрання чинності відповідним рішенням) здійснюють Департамент з питань виконання покарань як міжрегіональний територіальний орган, Національна поліція та Міністерство внутрішніх справ (Нацгвардія). Вельми докладну інструкцію з різних аспектів міжнародного співробітництва у кримінальному процесі під час судового провадження було погоджено з усіма відповідальними за процес органами та затверджено наказом Міністерства юстиції від 19.08.2019 № 2599/5.

1. Україна більше відповідає, ніж запитує

З 2014 по 2021 рік Міністерство юстиції направило до компетентних органів іноземних держав 357 запитів українських судів про видачу осіб. За цей же час українське відомство отримало 542 (на 50% більше) аналогічних запитів з-за кордону.

Такі цифри дали в самому Мін'юсті, але відмовився при цьому надати інформацію щодо кількості фактично переданих осіб до іноземних країн та прийнятих Україною, пославшись на відсутність такої інформації. Втім, заступник міністра з європейської інтеграції, що підписала відповідь, у цьому випадку дещо лукавить.

2. Видається один з трьох