Закриття кримінального провадження має оформлюватися ухвалою, а не вироком

Суд першої інстанції призначив обвинуваченому покарання у виді 5 років позбавлення волі. Крім того, у межах цього ж вироку суд закрив кримінальне провадження в частині одного з епізодів обвинувачення на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України ‒ у зв’язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Прокурор оскаржив вирок саме в цій частині, зазначивши, що відповідно до вимог кримінального процесуального закону рішення про закриття кримінального провадження має ухвалюватися не вироком, а окремим процесуальним актом ‒ ухвалою.

Апеляційний суд погодився з доводами прокурора в частині наявності істотного порушення вимог КПК України. Колегія суддів зазначила, що вирок за своєю правовою природою є рішенням суду щодо винуватості чи невинуватості особи, призначення покарання або звільнення від нього. Натомість закриття кримінального провадження з підстав, передбачених ст. 284 КПК України, повинно оформлюватися ухвалою як самостійним процесуальним актом.

Таке порушення апеляційний суд визнав істотним у розумінні ст. 412 КПК України, оскільки воно стосується форми судового рішення, прямо визначеної законом, та впливає на законність процесуального документа.

Разом із тим апеляційний суд звернув увагу, що не може самостійно «замінити» частину вироку на ухвалу, оскільки ухвала про закриття провадження є окремим видом судового рішення і має постановлятися з дотриманням установленої законом процедури.

За результатами апеляційного перегляду скаргу прокурора задоволено частково: вирок суду першої інстанції в частині закриття кримінального провадження щодо одного з епізодів скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції. В іншій частині вирок залишено без змін.

Справа № 766/3456/23