Юрий Луценко: Снимаю всякие разговоры, что я кандидат в премьеры и президенты

Цю розмову ми планували записати перед другими роковинами загибелі Павла Шеремета, однак тоді Юрій Луценко в останній момент скасував зустріч, повідомляє УП.

При вході до кабінету генерального прокурора висить картина одеського художника Олександра Ройтбурда з тринадцятьма людськими стопами.

У момент, коли кореспонденти УП заходять до робочої кімнати Луценка, генпрокурор стоячи розмовляє по мобільному телефону. Поруч — білі дротові телефони закритої лінії, вигляд яких нагадує радянське минуле. Це прямий зв’язок із президентом, силовиками та урядовцями.

Луценко відкладає слухавку та енергійно крокує до нас, щоб привітатися.

— Ніби й літо, а роботи завал! — скаржиться він.

Луценко дуже досвідчений політик — хитрий, технічний, ерудований, із сильними ораторськими здібностями. Будь-яку незручну ситуацію він може переграти на власну користь.

Генпрокурор ретельно дбає про власний публічний імідж і досить болісно реагує на критику.

Перед початком інтерв’ю він просить дати йому вступне слово, щоб докладніше розповісти про роботу ГПУ. Ми погоджуємося на таку примху за умови, що зможемо поставити всі свої запитання. Впродовж перших тридцяти хвилин, перебираючи стоси паперів, Луценко хвалиться результатами своїх підопічних.

Він майстерно озвучує статистичні дані, розповідає про затримання і направлені до суду справи щодо хуліганства, крадіжок, автоугонів, ДТП, вбивств тощо і безжалісно критикує українські суди.

— Судова система України неадекватна. Правоохоронці зараз видають справи достатньо активно. Суд у силу своєї малої кількості не здатен їх швидко заслуховувати. Ви ж розумієте, що коли резонансну справу заслуховують раз на два місяці, то до кінця воно добіжить років через три-чотири, — розводить руками генпрокурор.

Під час майже тригодинної бесіди Луценко поводиться досить емоційно, у незручних моментах переводить усе на жарти.