Якщо чоловік добровільно мобілізувався, маючи право на відстрочку, то потім він не може вимагати визнати дії ТЦК незаконними (справа №200/4189/22)

Якщо чоловік мав право на відстрочку, проте не скористався можливістю реалізації цього права та не оформив його у відповідний спосіб, то він потім не може оскаржити дії ТЦК з його мобілізації. На це вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 1 жовтня 2024 року по справі №200/4189/22. (Джерело : Судово-юридична газета)

Обставини справи

Вчитель історії та права навчально-виховного комплексу у серпні 2022 року пред`явив позов до ТЦК, у якому просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо призову його на військову службу під час мобілізації та відправлення у військову частину і зобов`язати відповідача звільнити його в запас.

Посилався на те, що під час мобілізації 7 березня 2022 року ТЦК призвав його на військову службу. Водночас зазначав, що він є вчителем історії та права навчально-виховного комплексу «ЗОШ І-ІІІ ступенів №3» з повним тижневим навантаженням 18 годин.

У цьому контексті позивач наголошував на тому, що для таких працівників стаття 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає відстрочку від призову.

Рішенням судів у задоволенні позову відмовлено. Суди виходили з того, що чоловік мав право на відстрочку на підставі закону про мобілізацію, однак для застосування цієї норми ні позивач, ні освітній заклад не повідомили ТЦК про наявність такого права, тому відповідач не володів інформацію про наявність підстав для відстрочки.

Отже, порядок мобілізації не був порушений і останній добровільно прибув до ТЦК для мобілізації.

Крім цього, суди указали на те, що рішення про мобілізацію та призов є актом індивідуальної дії, актом разового застосування, який станом на час вирішення справи вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби.

На цьому тлі суди виснували, що після мобілізації виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ №1153/2008. Рішення про призов та про призначення до військової частини вже реалізовані, а тому їхнє скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.

Крім того, як з’ясували суди, перед тим, як 7 березня 2022 року призвати позивача, вивчалась його особистість (бажання проходити військову службу, придатність до військової служби у воєнний час), у ході чого було з`ясовано, що позивач патріотично налаштований, виявляв бажання проходити службу і брати участь у захисті України в лавах ЗСУ.

Окрім того, висловлював бажання проходити військову службу саме разом зі своїм рідним братом.