Скарги на дії держвиконавця у зведеному виконавчому провадженні про виконання рішень, постановлених за правилами різних юрисдикцій розглядаються в порядку КАС (ВС/ВП № 660/612/16-ц від 14.03.2018)

Фабула судового акту: Цивільним процесуальним кодексом України, а саме розділом VII врегульовано судовий контроль за виконанням судових рішень.

За нормами ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

В свою чергу положеннями ч. 2 ст. 384 ЦПК України визначено, що скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За частиною 1 статті 339 та частиною 1 статті 340 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Отже із наведених норм можна зробити висновок про те, що дії або бездіяльність ДВС оскаржується до суду, який безпосередньо видав виконавчий документ.

Проте, постає цілком логічне питання – а до якого суду оскаржуються такі дії та/або бездіяльність у разі наявності зведеного виконавчого провадження у якому примусово виконуються рішення судів, постановлені за правилами різних процесів?

У даному випадку особа звернулась із скаргою на дії державного виконавця до загального суду, який видав виконавчий документ. Скаргу було задоволено. При цьому з таким рішенням погодився і апеляційний суд.

На вказані рішення ДВС подано касаційну скаргу з підстав того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки у зведеному виконавчому провадженні про стягнення з боржника боргу об’єднано провадження щодо виконання восьми судових рішень, ухвалених відповідно до Цивільного процесуального кодексу України та одного наказу на виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Господарського процесуального кодексу України. У зв’язку із цим ДВС вважає, що суди порушили норми процесуального права, а саме статті 122, 205 ЦПК України у старій редакції.

Велика Палата Верховного Суду частково погодилась з такими доводами органу ДВС та у своїй постанові вказала, що Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Водночас згідно ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.