Оскарження дій держвиконавця у виконавчому провадженні щодо накладення в порядку КПК України арешту на майно має розглядатися за правилами адмінсудочинства (ВС/ВП № 760/14437/18 від 29.05.2019)

Фабула судового акту: Черговий юрисдикційний спор, який вирішено Великою Палатою Верховного суду, щодо оскарження дій/бездіяльності державного виконавця при проведенні виконавчих дій, зокрема, арешту майна.

У даній справі детективами НАБУ в рамках проведення досудового розслідування було накладено арешт на нерухому майно.

В свою чергу власник майна звернувся до суду із скаргою в порядку Цивільного процесуального кодексу України мотивуючи її тим, що у матеріалах виконавчого провадження, оскільки постанову виконавця про накладення арешту боржнику не направлено та в матеріалах виконавчого провадження відсутній повний текс ухвали слідчого судді, яка стала підставою для накладення арешту на майно.

Ухвалою районного суду, з яким погодився і апеляційний суд, у відкритті провадження за скаргою відмовлено оскільки скарги на дії державного виконавця, вчинені на виконання ухвали слідчого судді, постановленої у кримінальній справі, у порядку цивільного судочинства не розглядаються.

На вказані рішення власником майна було подано касаційну скаргу.

У зв’язку із наявністю юрисдикційного спору справу було передано на вирішення Великої Палати.

В свою чергу ВП ВС із висновками судів попередніх інстанцій погодилась та в своїй постанові зазначила про те, що за нормами ч.ч. 1, 2 статті 74 Закону «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

З аналізу вказаних норм ВП зробила висновок про те, що право на звернення за правилами цивільного судочинства зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого згідно з ЦПК України, та його примусовим виконанням відповідним органом.

Натомість у даному випадку скаржник оскаржує дії державного виконавця та його постанову, винесену на підставі судового рішення у кримінальному провадженні, а не в цивільній справі, а тому Велика Палата визначила необґрунтованими доводи касаційної скарги щодо необхідності розгляду справи судом, який видав виконавчий документ, за правилами цивільного судочинства.

Таким чином оскарження учасником виконавчого провадження (боржником) дій державного виконавця з примусового виконання ухвали слідчого судді, постановленої у кримінальному провадженні, та постанови державного виконавця про арешт майна боржника, винесеної на виконання цієї ухвали, має відбуватися за правилами адміністративного судочинства, оскільки ні КПК України, ні ЦПК України не встановлюють іншого порядку судового оскарження цих дій і постанови.