Фабула судового акту: Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 в Україні запроваджено інститут приватних виконавців.
Механізми застосування окремих норм вказаного Закону на практиці, зокрема, щодо виконання судових рішень саме зазначеним вище органом виконання наразі тільки створюються.
У рішенні, яке пропонується до уваги, Велика Палата Верховного Суду надала своє бачення та трактування окремих норм Закону при виконанні судових рішень щодо одного і того ж боржника різними органами виконання ,а саме органами Державної виконавчої служби та державним виконавцем.
У даній справі підприємство звернулось до господарського суду зі скаргою на дії приватного виконавця, мотивуючи її тим, що приватний виконавець при здійсненні виконавчих дій порушив норми ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» в частині передання виконавчих документів до ВДВС, який раніше відкрив виконавче провадження стосовно цього товариства, та винесення виконавчих документів на суму, що перевищує дозволену законом.
Суди першої та апеляційної інстанції із такими доводами погодились та вказали, що силу норм Закону України «Про виконавче провадження» наявність двох або більше зведених виконавчих проваджень щодо одного і того ж боржника є недопустимим, оскільки порушується принцип черговості задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення їх вимог.
При цьому оскільки приватний виконавець не здійснював відкриття першого виконавчого провадження щодо боржник, то він зобов'язаний був передати відповідні накази органу державної виконавчої служби, який відкрив перше виконавче провадження відносно цього боржника, для приєднання їх до зведеного виконавчого провадження.
На такі рішення приватним виконавцем було подано касаційну скаргу, яку Великою Палатою Верховного Суду було задоволено.
Обґрунтовуючи свої висновки ВП ВС вказала, що положення ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають обов'язок лише державного виконавця передати відкрите виконавче провадження іншому державному виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження, для виконання ним у рамках зведеного виконавчого провадження кількох рішень щодо одного боржника. Приватний виконавець не зобов'язаний передавати виконавчий документ чи виконавче провадження для виконання тому державному чи приватному виконавцеві, який перший відкрив виконавче провадження щодо боржника, для виконання кількох рішень щодо одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження.
Водночас визначені статтями 45, 46 вказаного Закону правила розподілу стягнутих з боржника грошових сум та черговості задоволення вимог стягувачів підлягають застосуванню в межах одного конкретного виконавчого провадження, а не загалом до всіх виконавчих проваджень, відкритих щодо боржника.
Аналізуйте судовий акт: Вимоги щодо сплати авансового платежу за накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог є необґрунтованими (ВС/КЦС № 635/5151/17-ц від 05.09.2018)
Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.
Полный текстCopyright © 2014-2026 «Протокол». Все права защищены.