Наявність вільного доступу до приміщення при вчиненні злочинів проти власності унеможливлює застосування кваліфікуючої ознаки «проникнення у приміщення» (ВС/ВП № 569/1111/16-к від 18.04.2018)

Фабула судового акту: Досить часто на практиці виникають проблемні питання щодо наявності або відсутності кваліфікуючої ознаки «проникнення» у злочинах проти власності.

Так проблемними є питання – чи має місце проникнення у приміщення закладу торгівлі під час його роботи, оскільки доступ до торгового залу є вільним для будь-якої особи; чи є незаконним вторгнення у приміщення проникнення до нього із використанням обману тощо.

У даній справі Велика Палата Верховного Суду надала однозначне та чітке роз’яснення щодо кваліфікуючої ознаки злочинів проти власності, а саме ознаки «проникнення у житло».

Вироком суду першої інстанції особу засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України. При цьому вказаний злочин було за наступних обставин.

Засуджений в торговому центрі, який облаштований відокремленою торговою секцією із продажу ювелірних виробів, доступ до якої обмежено, шляхом обману, розглядаючи під приводом придбання товару ювелірні вироби, застосував до продавця небезпечне для життя чи здоров'я насильство, розпилив у обличчя газову речовину з балончика, та відкрито заволодів золотими виробами.

В свою чергу апеляційний суд переглядаючи справу перекваліфікував такі дії винної особи на ч. 3 ст. 187 КК України у зв’язку із тим, що засуджений увійшов (потрапив) до ювелірної крамниці з метою викрадення ювелірних виробів є достатньою обставиною для кваліфікації дій засудженого за ч. 3 ст. 187 КК України - розбій, поєднаний з проникненням в інше приміщення.

При цьому суд апеляційної інстанції обґрунтовуючи такий висновок послався на правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 15 листопада 2012 року у справі №5-15кс12, відповідно до якої якщо суб’єкт злочину поставив собі за мету заволодіти майном, певного виду (якості, значення тощо), місце знаходження якого зумовлює вибір конкретного способу посягання, реалізація якого передбачає входження чи потрапляння в приміщення, незважаючи на режим доступу до нього (вільний/заборонений), то фізичне опинення в такому приміщенні з означеною ціллю є незаконним, а з вчиненням наступних дій із застосуванням насильства чи погроз його застосування з метою заволодіння майном має кваліфікуватися як розбій, поєднаний з проникненням у приміщення.

Не погоджуючись із таким рішенням захисник засудженого подав касаційну скаргу мотивуючи її тим, що при дослідженні фактичних обставин судом встановлено, що засуджений шляхом вільного доступу, як покупець, увійшов до крамниці, попросив потерпілу надати йому ланцюжки для огляду. Жодної дії для проникнення у місця, доступ до яких у магазині обмежено, зокрема за прилавок, сейф, тощо, засудженим не здійснювалося. На думку захисника, стороною обвинувачення не доведено елемент об'єктивної сторони злочину – обман продавця, оскільки викрадення майна відбулося безпосередньо з рук потерпілої. Крім того, скаржник зазначає, що посилання апеляційного суду в мотивувальній частині вироку на відсутність готівкових коштів у звинної особи та вилучений газовий балончик не підтверджують прямого умислу засудженого на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з проникненням у приміщення. Захисник вважає, що, оскільки наведену кваліфікуючу ознаку в пред'явленому обвинуваченні засудженому не доведено зібраними в справі доказами, апеляційний суд необґрунтовано кваліфікував дії засудженого за ч. 3 ст. 187 КК України.

У подальшому прокурор у порядку ст. 434-2 Кримінального процесуального кодексу України подав клопотання про передачу кримінального провадження за касаційною скаргою захисника на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивуючи його тим, що хоча факт виникнення в засудженого умислу на вчинення розбійного нападу до входження в приміщення магазину встановлений судами обох інстанцій шляхом оцінки фактичних обставин, оспорюваною ознакою, яка може вплинути на кваліфікацію дій засудженого, є режим доступу до приміщення магазину.

Переглядаючи згадану кримінальну справу ВП ВС вказала, що крадіжка, грабіж або розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, за своєю правовою природою є складеним злочином, який складається з декількох діянь, кожне з яких становить самостійний злочин, а саме, злочинів передбачених ст. 187 КК України (розбій) та ст. 162 КК України (незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи).

Вирішальним при визначенні законності/незаконності входження (потрапляння) особи у відповідне приміщення або перебування в ньому під час вчинення розбою, є режим доступу до об'єкта (вільний/обмежений).