У разі, якщо засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням і ст. 70 і ст. 71 КК (№ 511/37/16-к)

Фабула судового акту: У даній справі Об’єднана палата Касаційного кримінального суду вирішила проблемне питання призначення покарання за злочини, які було вчинено одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку. ОП ККС визнала вірним роз’яснення, яке міститься у п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання». За матеріалами цієї кримінальної справи особу засуджено засуджено до покарання у виді позбавлення волі за: ч. 2 ст. 185 КК - на строк 2 роки, ч. 3 ст. 185 КК - на строк 3 роки 3 місяці. На підставі ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком указаного суду від 23 червня 2015 року, - 3 місяці позбавлення волі, і за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. При цьому один із злочинів було вчинено до, а інший – після постановлення вироку. Апеляційним судом вказаний вирок змінено та призначено покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК - на строк 2 роки, за ч. 3 ст. 185 КК - на строк 3 роки 3 місяці; на підставі ч. 4 ст. 70 КК у строк покарання, призначеного за сукупністю злочинів, зараховано покарання, частково відбуте за попереднім вироком, і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці; відповідно до ч. 1 ст. 71 КК до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців

На такі рішення прокурором подано касаційну скаргу у якій порушено питання призначення засудженому наступного покарання: за ч. 2 ст. 185 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; на підставі ч. 4 ст. 70 цього Кодексу покарання, призначене за попереднім вироком суду від 23 червня 2015 року, та покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки виконувати самостійно; за ч. 3 ст. 185 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці; відповідно до ч. 1 ст. 71 КК до покарання, призначеного за ч. 3 ст. 185 КК, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 23 червня 2015 року та покарання, призначене за ч. 2 ст. 185 КК, і визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Переглядаючи справу ОП ККС вказала, що положення ч. 4 ст. 70 КК, застосовуються в разі, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що особа винна ще й в іншому злочині, вчиненому нею до постановлення попереднього вироку. У такому випадку суд може при призначенні покарання за другим вироком як поглинути покарання за першим вироком, так і приєднати його повністю або частково, однак таким чином, щоб призначене покарання не перевищувало максимального покарання, встановленого статтею (частиною статті), за якою особу засуджено, і водночас не був меншим строку покарання, визначеного за перший злочин. В свою чергу згідно норм ч. 1 ст. 71 КК до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанні покарань у порядку ч. 1 ст. 71 КК остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Отже при призначенні покарання за злочини, один з яких було вчинено до постановлення вироку, а інший – після такого постановлення має мати наступні стадії: призначення покарання за злочин, вчинений до постановлення попереднього вироку; якщо вчинено декілька таких злочинів, які не охоплюються однією статтею чи частиною статті КК, то покарання призначається за кожен злочин окремо; визначення покарання за сукупністю вказаних злочинів (частини 1-3 ст. 70 КК); призначення покарання за сукупністю злочинів, встановлених новим та попереднім вироками, і зарахування у строк покарання повністю або частково відбутого покарання за попереднім вироком (ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК); призначення покарання за злочин, вчинений після постановлення попереднього вироку; якщо вчинено декілька таких злочинів, які не охоплюються однією статтею чи частиною статті КК, то покарання призначається за кожен злочин окремо; визначення та призначення покарання за сукупністю вказаних злочинів (частини 1-3 ст. 70 КК); призначення остаточного покарання за сукупністю вироків (ч. 1 ст. 71 КК).

Таким чином місцевому суду було б необхідно призначити покарання таким чином: покарання за ч. 2 ст. 185 КК, потім - покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК, за якою особу засуджено попереднім вироком, далі - покарання за ч. 3 ст. 185 КК, тобто за злочин, який було вчинено 12 березня 2016 року, і остаточно - за правилами ст. 71 КК за сукупністю вироків. Проте місцевий суд у постановленому вироку не розмежував стадій та порядку призначення покарання і водночас застосував правила ч. 4 ст. 70 і ч. 1 ст. 71 КК, чого законом не передбачено. Разом із тим, у даному кримінальному провадженні винна особа засуджується і за сукупністю злочинів, і за сукупністю вироків. При цьому за попереднім вироком засудженого було засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком 1 рік на підставі ст. 75 вказаного Кодексу; за злочин, вчинений до постановлення першого вироку, 3 за другим вироком призначено захід примусу, який належить відбувати реально. Також засуджений вчинив новий злочин у період іспитового строку, що стає фактичною підставою для визнання призначеного за попереднім вироком покарання, від відбування якого він звільнявся, таким, що належить відбувати реально.

Тим самим обумовлюється і необхідність застосування ч. 4 ст. 70 КК при призначенні покарання і за сукупністю злочинів, і за сукупністю вироків. А застосування ст. 71 КК означає, що покарання, від відбування якого засуджений був звільнений на підставі ст. 75 КК, тепер має відбуватись ним реально - як і всі інші покарання в межах алгоритму призначення покарання і за сукупністю злочинів, і за сукупністю вироків. Зазначене у свою чергу обумовлює застосування ч. 4 ст. 70 КК як одного з елементів цього алгоритму, і не допускає самостійного виконання покарань.

Аналізуйте судовий акт: ВС/ККС: Огороджена територія домоволодіння більше не є сховищем або дивні новації Верховного Суду (ВС/ККС № 569/6988/16-к від 10.04.2018)

ВС/ККС: Кваліфікація дій особи за ст. 185 або ст. 186 КК України залежить від усвідомлення останньою таємності або відкритості її дій (ВС/ККС № 192/2621/16-к від 15.03.2018)

Вирок: Вчинення злочину за наявності непогашеної судимості за однорідний злочин є повторністю, а не рецидивом (Апеляційний суд Івано-Франківської області № 349/1269/17 від 19.02.2018)

Суд: Для застосування кваліфікуючої обставини "повторність" НЕ має значення чи було особу засуджено за раніше вчинений злочин (Апеляційний суд Львівської області у справі № 466/2350/17 від 08.11.2017)