З доходу від відчуження нерухомого майна аліменти СТЯГУЮТЬСЯ (ВС/КЦС у справі № 234/15413/17 від 31.07.2020)

Фабула судового акту: Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» встановлено з яких саме видів доходу мають сплачуватись аліментів.

Підпунктом 19 пункту 1 додатку до вказаної постанови визначено, що аліменти, зокрема, стягуються з інших видів заробітку.

Таким чином законодавець встановив розширений перелік таких доходів, що на практиці створює труднощі у віднесенні тих чи інших доходів до категорії таких з яких повинні стягуватись аліменти.

У даному судовому рішенні Касаційний цивільний суд висловив свою позицію щодо стягнення аліментів з доходу з продажу нерухомого майна особи, яка повинна сплачувати аліменти та співвідношення понять «заробіток» та «дохід».

У цій справі особа, яка повинна сплачувати аліменти звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця та скасування його постанови у відповідності до якої звернено стягнення на дохід, отриманий ним від продажу належної йому нерухомості.

На думку скаржника відповідно до Переліку видів доходу, які вираховуються при визначенні аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, отримання доходу від продажу нерухомого майна не є таким доходом у розумінні заробітку, який вираховується під час розрахунку розміру аліментів, а тому дії державного виконавця є неправомірними.

Ухвалою міського суду у задоволенні скарни було відмовлено. При цьому із таким рішенням погодився і апеляційний суд.

У зв’язку із постановленням таких рішень особою, яка зобов’язана сплачувати аліменти, було подано касаційну скаргу до Касаційного цивільного суду. Мотивація скарги звелась до того, що продаж особистого нерухомого майна заявника, право власності на яке ним було набуто внаслідок дарування його батьками ще до шлюбу та народження дитини, не є заробітком заявника.

Проте, КЦС із такими доводами не погодився.

Приймаючи таке негативне для заявника рішення суд касаційної інстанції послався на те, що відповідно до частини першої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Аналіз положень СК України, зокрема положень статті 81, частини третьої статті 181, частини другої статті 182, статті 183 СК України, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», передбачаючи можливість стягнення на користь дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів. Аналогічна ситуація відображена і в положеннях ЦК України, який також ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», зокрема у відносинах щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.