Визнання правочину дійсним є одним з способів захисту цивільних прав і свобод (ВС/КЦС № 757/44693/15-ц від 28.03.2018)

Фабула судового акту: Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права , визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Водночас вказаний перелік не є вичерпним.

Проте, як правило, суди обмежуються лише зазначеним вище переліком та у разі порушення позивачами питання щодо застосування іншого способу правового захисту аніж передбаченого ст. 16 ЦК України відмовляються у задоволенні позовних вимог у зв’язку із невірно обраним способом захисту прав та інтересів.

У даній справі вкладник банку звернувся до суду із позовною заявою про визнання правочину дійним у зв’язку із тим, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб договір банківського вкладу, який був укладений між ним та банківською установою було визнано нікчемним.

Районним судом у задоволенні таких позовних вимог було відмовлено у зв’язку із тим, що після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання НБУ банківської ліцензії і переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється у порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Апеляційним судом вказане рішення скасовано та постановлене нове рішення яким також у задоволенні позову відмовлено але ж у зв’язку невірно обраним способом правового захисту.

В свою чергу Касаційний цивільний суд рішення апеляційного суду скасовано.

У своє му рішенні КЦС вказав, що судам при оцінці належності обраного позивачем способу захисту та обґрунтуванні відповідного висновку щодо нього, слід виходити із його ефективності (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Одночасно порушені право чи інтерес підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Вищезазначені вимоги закону залишилися поза увагою апеляційного суду, який, залишаючи без задоволення позовні вимоги, не звернув уваги, що відповідач не визнає право позивача на банківський вклад, а обраний позивачем спосіб захисту спрямований на поновлення прав останнього.

Відмовивши у задоволенні позову з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту права, апеляційний суд фактично не надав оцінки доводам апеляційної скарги щодо дотримання відповідачами вимог закону при визнанні нікчемним спірного договору банківського вкладу, а отже не перевірив правильність висновків суду першої інстанції.