Визначальним фактором для розірвання трудового контракту є саме факт порушення його умов, а не вина працівника у порушенні таких (ВС/КЦС № 463/3091/15 від 30.08.2018)

Фабула судового акту: Нормами ч. 3 ст. 21 Кодексу законів про працю України визначено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

При цьому виходячи із аналізу діючого законодавства контракт укладають тільки на певний термін, а трудовий договір -як на період виконання певної роботи, так і на невизначений термін.

У контракті, на відміну від трудового договору, можуть визначатися додаткові підстави припинення та розірвання контракту, не передбачені чинним законодавством.

За контрактом порядок надання працівникові відпустки та зарплати може визначатися на розсуд керівника, тоді як трудовий договір передбачає централізоване регулювання відпустки (за встановленим графіком).

У контракті, на відміну від трудового договору, можуть застерігатися наслідки (додаткові гарантії та компенсації моральної та матеріальної шкоди) дострокового припинення контракту з незалежних від працівника причин.

У даному випадку колишній працівник державного підприємства звернувся до суду із позовом про ДП, Міністерства економічного розвитку і торгівлі про визнання незаконним наказу про його звільнення та поновлення на посаді.

Обґрунтовуючи свої вимоги колишній керівник ДП вказав, що його звільнення відбулось з порушенням вимог трудового законодавства та умов контракту, а саме до проведення звільнення йому не запропоновано дати пояснення, в момент звільнення не було видано трудову книжку та не проведено повний розрахунок, на момент винесення наказу було відсутнє попереднє погодження з керівником місцевої державної адміністрації, звернення мало місце лише в день звільнення. Підстави для звільнення, передбачені положеннями контракту, вважає відсутніми, оскільки вказана в оскаржуваному наказі заборгованість підприємства по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування виникла з незалежних від нього причин.

Рішенням районного суду, з яким погодився і апеляційний суд, позовні вимоги було задоволено – накази про звільнення було звільнено та працівника поновлено на посаді.

Проте, таке рішення було скасовано ВССУ оскільки на думку касаційного суду суди не перевірили доводів відповідача про наявність порушень умов контракту на час звільнення позивача, та обмежились лише поясненнями позивача про те, що борг підприємства перед Пенсійним фондом України виник з незалежних від нього причин; не навели правові норми, які б звільняли директора підприємства від відповідальності, яка визначена у контракті за порушення його умов, та дійшли передчасного висновку про те, що вказані відповідачем обставини не можуть бути підставою для припинення з позивачем контракту відповідно до пункту 8 статті 36 КЗпП України.

У подальшому при повторному розгляді справи місцевий та апеляційний суди у позові відмовили.

На вказані рішення позивачем було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що заборгованість перед Пенсійним фондом України у очолюваного ним підприємства виникла у зв'язку з тривалим, безпідставним блокуванням рахунків підприємства, а відтак відсутня його вина, яка повинна бути обов'язковою підставою для звільнення.