Витрати на поминальні обіди НЕ входять до витрат на поховання (ВС/КЦС № 554/1793/15-ц від 19.03.2018)

Фабула судового акту: Законом України «Про поховання та похоронну справу» визначено загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, врегульовано відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання.

Водночас нормою статті 2 вказаного Закону визначено, що похованням померлого є комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Таким чином, ураховуючи різні культурні традиції народів, які живуть в Україні, певне розмаїття релігій, що сповідуються, зазначена норма не дає чіткого визначення поховання. Проте у судовій практиці виникає питання, які ж саме витрати підлягають відшкодуванню та стягненню або з винної особи у порядку визначеному КПК України, або ж в інших випадках передбачених цивільним правом. Положеннями ч. 1 ст. 1232 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця. У даному випадку вдова померлого звернулася до суду із позовною заявою до дітей останнього від першого шлюбу про відшкодування витрат на утримання, лікування та поховання спадкодавця. Позовні вимоги було вмотивовано тим, що покійний був інвалідом, сильно хворів, потребував постійно догляду та лікування. Весь тягар по догляду за її чоловіком, по його утриманню, організації його поховання несла тільки вона. В свою чергу діти від першого шлюбу батьку матеріально не допомагали, та його життям не цікавились. Судом першої інстанції позовні вимоги задоволено. В свою чергу апеляційний суд вказане рішення скасував та постановив нове, яким у задоволенні позову відмовив з підстав недоведеності позовних вимог. Касаційний цивільний суд з таким рішенням суду апеляційної інстанції погодився та додатково заначив наступне.

У відповідності до статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» від 10 липня 2003 року під похованням померлого слід розуміти комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що апеляційний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в частині стягнення витрат на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання, оскільки зазначені витрати не підлягають відшкодуванню згідно з вимогами закону.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КЦС: Неотримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину не вбереже від боргів спадкодавця, не припинить договір іпотеки та не зніме заборону на відчуження нерухомості (ВС/КЦС выд 28 лютого 2018р. у справі № 441/1647/15-ц)

ВСУ: Необізнаність спадкоємця про існування заповіту є ПОВАЖНОЮ причиною для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини (ВСУ у справі № 6-1320цс17 від 23.08.2017)

Комморієнти, спадкова трансмісія та право представлення: використовуючи ці терміни ВСУ захистив права хлопця, який раніше через малоліцтво не зміг правильно прийняти спадщину свого діда (ВСУ від 7 червня 2017 у справі № 6-161цс17)

Заповіт складений зі слів спадкодавця та не зачитаний останнім в голос є нікчемним (ВССУ від 29.03.2017р. у справі № 607/18133/15-ц)

Постанова

Іменем України