Відсутність участі у вихованні дитини через проживання одного з батьків на окупованій території не може свідчити злісне ухилення від виховання дитини (ВС/КЦС у справі № 420/1075/17 від 23.04.2020)

Фабула судового акту: Судові справи, пов’язані з позбавленням одного з батьків батьківських прав на перший погляд здаються такими, що не є проблемними. Але ж при більш детальному аналізі судових рішень, які постановляються за результатами розгляду таких справ можна дійти до висновку, що судам доводиться детально досліджувати докази, які свідчать саме про злісне ухилення від виховання дитини, свідоме та систематичне нехтування своїми батьківськими обов’язками, з’ясовувати причини та умови, що сприяли цьому зважаючи на об’єктивність підстав з яких такі обов’язки не виконувались.

У даній справі мати дитини звернулась до суду із позовом про позбавлення свого колишнього чоловіка батьківських прав на їх спільну дитину з підстав того, що батько дитини не сплачує аліменти, а також не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, що свідчить про ухилення від виховання дитини.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено. На думку суду позовні вимоги обґрунтовані та підтверджено факт свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків відносно неповнолітньої дитини, покладених на нього статтею 150 Сімейного кодексу України.

Натомість як апеляційний так і касаційний суди із такими висновками районного суду не погодились.

Так, переглядаючи рішення районного та апеляційного судів за апеляційною скаргою позивача Касаційний цивільний суд вказав, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати, що ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При цьому позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У даній справі відповідач проживає на окупованій території України (в Луганській області), даний факт позивачем не оспорюється, що об`єктивно ускладнює спілкування та участь у вихованні сина.

Таким чином, утруднення в поїздок на територію підконтрольну українській владі є об’єктивною перепоною у здійсненні батьком свої батьківських обов’язків.

Аналізуйте судовий акт: Перелік осіб, які можуть ініціювати питання про позбавлення батьківських прав є ВИЧЕРПНИМ і не може бути розширений (ВС/КЦС № 755/16874/17 від 18.12.2019)

Небажання дитини спілкуватися з одним із батьків не свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків і не є підставою для позбавлення батьківських прав (ВС/КЦС № 331/5427/17 від 24.04.2019)