Відшкодування шкоди заподіяної недієздатною особою має проводитись ВИКЛЮЧНО опікуном або закладом, який зобов’язаний здійснювати нагляд за нею (ВС/КЦС № 592/10475/15-ц від 26.06.2018)

Фабула судового акту: У даній справі Касаційний цивільний суд зробив ОДНОЗНАЧНИЙ висновок про те, хто ж саме має відповідати за шкоду, яку спричинено недієздатною особою

Відповідно до матеріалів вказаної справи недієздатним вихованцем дитячого будинку-інтернату, який на час спричинення шкоду перебував на відпочинку у дитячому оздоровчому таборі було вчинено кримінальне правопорушення, яка спричинило потерпілій матеріальну та моральну шкоду.

При цьому відповідачами у згаданій справі було визначено як дитячий будинок-інтернат та завідуючого вказаною установою так і дитячий оздоровчий табір.

Судами першої та апеляційної інстанції вказані позовні вимоги було задоволено частково та кошти було стягнуто лише з інтернатної установи, оскільки на думку судів лише будинок-інтернат, як спеціалізована установа є тим закладом, який зобов'язаний здійснювати постійний нагляд та контроль за своїм вихованцем, ураховуючи його психічний стан, у зв'язку з чим відповідальність за відшкодування шкоди завданої позивачу повинен нести будинок-інтернат, а не його керівник, призначення якого опікуном пов'язано виключно з зайняттям ним посади директора будинку-інтернату. Одночасно на думку судів Дитячий оздоровчий табір «Дружба» не є тим закладом у порівнянні з будинком-інтернатом, який повинен доглядати осіб, до категорії яких віднесено недієздатну особу, ураховуючи його психічний стан.

У подальшому дитбудитнком та вказані рішення подано касаційну скаргу з мотивів того, що під виною опікунів та відповідальних закладів розуміється нездійснення ними належного нагляду за недієздатними особами під час завдання ними шкоди. Таким чином, керівництво Дитячого оздоровчого табору, зарахувавши недієздатну особу до табору, взяло на себе зобов'язання забезпечити збереження життя та здоров'я, належний нагляд та контроль за нею та несло повну відповідальність за таку особу за весь час її перебування в оздоровчому закладі. Оскільки під час вчинення суспільно-небезпечного діяння недієздатна особа перебувала під наглядом дитячого оздоровчого табору, то відповідальність за завдану ним шкоду в цей день повинен нести оздоровчий табір, а не будинок-інтернат.

Переглядаючи вказану справу Касаційний цивільний суд вказав, що відповідно до частини першої статті 1184 ЦК України шкода, завдана недієздатною фізичною особою, відшкодовується опікуном або закладом, який зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, якщо він не доведе, що шкода була завдана не з його вини. Обов'язок цих осіб відшкодувати шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, не припиняється в разі поновлення її цивільної дієздатності.

Одночасно відповідно до ст. 42 ЦК України під виною опікунів та відповідних закладів розуміється нездійснення ними належного нагляду за недієздатним під час завдання ним шкоди. Оскільки опікун та відповідна організація несуть відповідальність за свою вину, їх обов'язок по відшкодуванню шкоди не припиняється в разі наступного поновлення цивільної дієздатності завдавача шкоди.

Окрім цього, згідно положення про дитячий будинок-інтернат останній є тим спеціалізованим закладом, який забезпечує належні умови проживання вихованців з фізичними, розумовими вадами розвитку та психічними розладами, а не оздоровчий табір.

Також директор дитячого оздоровчого табору надав згоду на оздоровлення вихованців будинку-інтернат лише за умови, що дитячим будинком-інтернатом буде забезпечено належний цілодовий догляд за їхніми вихованцями.

Відтак лише будинок-інтернат в особі директора може визначати можливість перебування недієздатного вихованця на відпочинку в оздоровчому таборі, а саме: за межами спеціалізованої установи, яка уповноважена здійснювати належний догляд за недієздатними особами з фізичними, розумовими вадами розвитку та психічними розладами.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КЦС: Відвідувачка впала на слизькій та вологій підлозі у магазині – суд стягнув окрім матеріальної ще і моральну шкоду в розмірі 50 тис. грн. (ВС/КЦС у справі № 761/1604/13-ц від 08 серпня 2018 р.)