Спір про витребування із володіння майна та зобов’язання передати його власнику є майновим спором, а тому відповідне рішення підлягає виконанню як рішення майнового характеру (ВС/КЦС у справі № 201/12569/16 від 30.06.2021)

Фабула судового акту: Закон України «Про виконавче провадження» відрізняє способи здійснення судових рішень у залежності від їх характеру.

Так, виконання судових рішень немайнового характеру врегульовано статтею 63 вказаного Закону, виконання рішень майнового характеру – ст. 60.

Способи виконання згаданих видів рішень суттєво відрізняються оскільки особі або органу на який покладено обов’язок його виконання надано повноваження, які суттєво відрізняються.

Таким чином сукупність дій виконавця щодо виконання рішення законодавцем напряму пов’язується із видом судового рішення та його характером.

У даній справі стягувач звернувся до суду із скаргою на бездіяльність приватного виконавця, яку вмотивував тим, що виконавчі дії, здійснені приватним виконавцем, не призвели до виконання рішення суду щодо витребування із чужого володіння автомобіля та зобов’язання передати автомобіль власнику. Приватний виконавець безпідставно виконує рішення суду у порядку статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», як рішення немайнового характеру, тоді як має виконувати у порядку статті 60 вказаного Закону, а саме вилучити витребуване майно і передати його стягувачу, внести відомості про боржника до Єдиного реєстру боржників і вжити інших заходів примусового виконання рішення, визначених у статті 10 Закону України «Про виконавче провадження».

Суди першої та апеляційної інстанції із такими доводами не погодились та скаргу залишили буз задоволення.

Проте, Касаційний цивільний суд зайняв протилежну позицію та скаргу задовольнив.

Приймаючи таке рішення КЦС у своїй постанові послався на те, що виходячи із аналізу норм ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» рішеннями немайнового характеру є рішення,за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Водночас рішеннями немайнового характеру, які підлягають примусовому виконанню, є: рішення про відібрання дитини, встановлення побачення з дитиною, усунення перешкод у побаченні з дитиною (статті 64); про поновлення на роботі (ст. 65); про виселення божника (ст. 66); про вселення стягувача (стаття 67); інші рішення, за якими боржника зобов’язано особисто вчинити певні дії на користь стягувача чи утриматися від здійснення таких дій.

У даній справі суд витребував майно із чужового незаконного володіння на користь позивача, а не зобов’язав відповідача повернути це майно власникові.

Одночасне зазначення у судовому рішенні (виконавчому листі) про задоволення вимог про витребування із володіння майна та зобов’язання передати його власнику не може свідчити про те, що таке рішення підлягає виконанню як рішення немайнового характеру, оскільки виконання такого рішення передбачає вчинення державним чи приватним виконавцем дій щодо вилучення такого майна у боржника та передачу його стягувачу, а не обмежується лише діями виконавця щодо перевірки виконання рішення боржником.

Таким чином, рішення про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння підлягає примусовому виконанню у порядку, передбаченому ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», шляхом вилучення майна у боржника і передачі стягувачу предметів, зазначених у рішенні.