Правочин, укладений без дозволу органу опіки та піклування, є недійсним ЛИШЕ у разі звуження обсягу існуючих майнових прав дитини (ВС/КЦС № 343/774/15-ц від 05.03.2018)

Фабула судового акту: Законодавство України, а саме норми ст. 177 Сімейного кодексу з метою гарантування дотримання майнових та інших прав неповнолітніх дітей, визначає, що Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.

При цьому батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною зазначених правочинів правочинів лише з дозволу органу опіки та піклування. Також зазначеною статтею визначено, що дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

В свою чергу згідно ч. 6 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У даній справі особа звернулася до суду із позовом про визнання нікчемним договору іпотеки.

Позовні вимоги було мотивовано тим, що договором іпотеки передано в іпотеку будинковолодіння та земельну ділянку. У зв’язку із тим, що у момент укладення цього договору сторони не дотрималися вимог статті 203 ЦК України та порушили майнові права його права, який на час укладання договору був малолітнім. Водночас позивачем зазначено, що згідно зі статтею 224 ЦК України правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування, є нікчемним.

Банківська установа заперечувала проти задоволення позову оскільки позивач не проживав у заставному будинку на момент укладення оспорюваного договору іпотеки та не був його власником.

Місцевим судом позовні вимоги було задоволено, оскільки с на момент укладення договору іпотеки батько позивача був власником предмету іпотеки, і його малолітні діти мали майнове право на користування ним, а згідно з частиною шостою статті 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей..

Апеляційним судом таке рішення районного суду скасовано та у задоволенні позову відмовлено оскільки позивач, який на час укладання договору іпотеки був малолітнім не мав і не має права власності на предмет іпотеки. Проживаючи без відповідної реєстрації в цьому будинку з батьками, позивач набув права користування цим житлом як член сім'ї власника відповідно до статті 405 ЦК України, статті 18 Закону України «Про охорону дитинства», та зберігає це право протягом часу перебування будинковолодіння в іпотеці.

З таким рішенням погодився і Касаційний цивільний суд зауваживши, що Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Згідно з положеннями частин четвертої та п'ятої статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.