Право на стягнення аліментів має той з батьків з яким визначено місце проживання дитини (ВС/КЦС у справі № 158/1638/18 від 17.06.2020)

Фабула судового акту: В принципі цілком очевидне рішення у якому Касаційний цивільний суд не сказав нічого нового у аліментних відносинах.

Однак, я хочу звернути увагу читача на певну несправедливість, яка жодним чином не усунута – формалізм перемагає здоровий глузд.

Так, нормами неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. За змістом ст. 181 СК України, аліментами є кошти на утримання дитини, які присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Законом визначено кілька способів визначення місця проживання дитини: домовленість між батьками, рішення органу опіки та піклування або суду.

Однак у житті трапляються випадки коли дитина може деякий час проживати із тим з батьків, з яким місце її проживання не визначено – наприклад під час літніх канікул або за проханням того з батьків, з яким визначено місце проживання дитини.

І виходить наступна ситуація – батько з яким тимчасово проживає дитина несе витрати на її утримання, але ж повинен сплатити аліменти іншому з батьків з яким визначено місце проживання сина або доньки.

Добро коли батьки знаходять якесь порозуміння, а що ж роботи коли такого порозуміння нема?

А нічого – треба платити двічі! Справедливо? Аж ніяк! І прикрим є те, що законодавцем дану проблему жодним чином не усунуто та й волі на вирішення такої проблеми у законодавця нема.

Але ж повернемось до постанови Касаційного цивільного суду, яку запропоновано до уваги.

У даній справі мати подала позов до батька дитини про стягнення аліментів мотивуючи його тим, що дитина проживає разом із нею, проте батько матеріально не допомагає, що і є підставою для задоволення позову.

В свою чергу відповідачем подано зустрічний позов у якому він просив стягнути аліменти із позивача.