Неналежний виклик сторони у справі є порушенням принципу рівності сторін (ВС/КЦС № 295/5011/15-ц від 25.04.2018)

Фабула судового акту: Впевнений, що усі фахові юристи, які спеціалізуються на цивільному праві хоча би раз стикались із проблемою коли про існування рішення у справі дізнавались вже під час проведення виконавчих дій Державною виконавчою службою.

Очевидним є той факт, що саме неповідомлення або неналежне повідомлення однієї із сторін справи у цивільному процесі істотно порушує принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Через досить поширене нехлюйство працівників суду люди не мають реальної можливості захистити свої права у судах, втрачають належне їм майно, гроші.

У даному випадку хочу також звернути увагу читача на те, що навіть суд касаційної інстанції не зважаючи на однозначні вимоги пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України, згідно якої судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання на такі порушення уваги не звертають та залишає явно незаконні рішення в силі.

Проте у даному випадку КЦС таки повернувся обличчям до сторони права якої було порушено.

У даному випадку місцевим судом з боржника та його поручителів стягнуто заборгованість за кредитним договором.

Апеляційний суд таке рішення залишив у силі, однак у своїй ухвалі констатував, що хоча суд першої інстанції розглянув справу без участі відповідачів, які не були повідомлені про час та місце розгляду справи (sic!), але повістки відповідачам за зареєстрованим місцем їх проживання направлялися, які повернулися за терміном зберігання. При цьому відповідачі були обізнані із перебуванням справи на розгляді в суді, тому неотримання ними судових повісток розцінюється як розпорядження процесуальними правами на власний розсуд, докази того, що у них були перешкоди в отриманні поштової кореспонденції у матеріалах справи відсутні, тому факт повернення суду повісток за терміном їх зберігання суд вважав униканням від їх отримання.

Тому на думку суду апеляційної інстанції недотримання судом першої інстанції норм процесуального права не вплинуло на ухвалення обґрунтованого, правильного по суті й справедливого рішення, яке не може бути скасоване з одних лише формальних (!!!!!!!) міркувань.

Зазначені рішення було оскаржено до суду касаційної інстанції. При цьому в обґрунтування своїх доводів скаржник вказав, що удами неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

При цьому апеляційний суд визнав, що суд першої інстанції не належним чином повідомив відповідачів про дату судового розгляду, не витребував ряд документів, які мають істотне значення для розгляду справи, однак не розглянув клопотання про витребування для огляду і долучення до матеріалів справи документів, які районний суд зобов'язав позивача надати. Не надання позивачем витребуваних документів позбавило її права подати клопотання про призначення судової бухгалтерсько-економічної експертизи, зустрічний позов про визнання договору поруки недійсним тощо, тобто реалізувати своє право на захист.

Переглядаючи цю справу КЦС вказав, що згідно ч. 1 ст. 158 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.