Неналежне виконання посадовою особою підприємства відповідальної за відрахування аліментів із заробітної плати своїх обов’язків не усуває вину боржника в частині несвоєчасно сплати таких (ВС/КЦС № 359/9950/16-ц від 17.10.2018)

Фабула судового акту: Нормами частини першої статті 196 СК України визначено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Таким чином основною підставою для нарахування такої пені є саме винні дії платника аліментів.

В свою чергу у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» надано роз’яснення, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів.

У даній справі мати дітей як отримувач аліментів звернулась до суду із позовом про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на дітей та додаткових витрат на дітей.

Судом першої інстанції позовну заяву задоволено частково – стягнуто додаткові витрати на дітей, а у стягненні пені за несвоєчасну сплату аліментів відмовлено.

Таке рішення місцевого суду мотивовано тим, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з вини відповідача, а з вини підприємства, де він працює, унаслідок затримки зі сплати заробітної плати.

З такими висновками погодився і апеляційний суд.

Вказані рішення стали предметом розгляду Касаційним цивільним судом за скаргою позивачки у якій вона послалась на те, що суди дійшли безпідставного висновку про відсутність вини відповідача у несвоєчасній сплаті аліментів, оскільки він був обізнаний зі змістом рішення суду, яким із нього на утримання неповнолітніх дітей було стягнуто аліменти, тому він був зобов'язаний виконувати це рішення суду або контролювати його виконання іншими особами - працівниками роботодавця, оскільки його діти повинні мати засоби для існування.

Оцінюючи вказані доводи суд касаційної інстанції з ними погодився та вказав наступне.

Посилання суду на відповідальність головного бухгалтера ТОВ у якому відповідач працював на посаді директора саме по собі не виключає вину платника аліментів - відповідача, який знав про наявність рішення суду про стягнення з нього аліментів. Крім того, відповідач будучи директором підприємства разом з головним бухгалтером товариства несе відповідальність за фінансову діяльність на підприємстві.

Аналызуйте судовий акт: ВС/КЦС: Мінімальний розмір аліментів не виконує обмежувальну функцію при визначенні розміру аліментів, який цей мінімум перевищує (ВС/КЦС № 461/4936/16 від 31.10.2018)