Небажання дитини спілкуватися з одним із батьків не свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків і не є підставою для позбавлення батьківських прав (ВС/КЦС № 331/5427/17 від 24.04.2019)

Фабула судового акту: Рішення Касаційного цивільного суду у справі про позбавлення батьківських прав яке заслуговує на увагу через певну нестандартність фактичних обставин справи.

У даній справі батько дитини звернувся до суду із позовом про позбавлення своєї колишньої дружини батьківських прав мотивуючи свої вимоги тим, що на даний час їх спільна з відповідачем донька проживає разом із ним з ним, перебуває на його повному утриманні, саме він займається її вихованням і розвитком. Відповідач від виконання батьківських обов`язків самоусунулась, з дочкою не спілкується, про її фізичний і духовний розвиток не дбає, матеріальної підтримки не надає, оскільки є безробітною.

При цьому після припинення спільного проживання матері дитини веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, не у повній мірі усвідомлює значення своїх дій і не керує ними, у зв`язку з чим дитина відчуває моральні страждання і почуття сорому за поведінку матері, а тому уся названа сукупність даних свідчить про наявність підставі для позбавлення матері дитини батьківських прав.

Судом першої інстанції з яким погодився і суд апеляційної інстанції позовні вимоги задовольнив.

Натомість мати дитини подала на згадані рішення касаційну скаргу із тих підстав, що вона разом із неповнолітньою донькою проживали окремо від позивача, з якими виникали постійні сварки. З батьком дитина стала проживати після повернення з дитячого табору і з цього часу уникає спілкування з матір`ю, не відповідає на телефонні повідомлення та дзвінки.

Зазначені факти є наслідком налаштування дочки проти неї, тиску і маніпулювання її думками з боку батька. Саме по собі небажання дитини спілкуватися з одним із батьків не свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків і не є підставою для позбавлення батьківських прав.

Позивач, який є директором і засновником підприємства, де вона працювала, звільнив її, у зв`язку з чим наразі вона тимчасово не має можливості надавати матеріальну допомогу дочці.

Вважає необґрунтованим і таким, що не відповідає інтересам дитини, висновок органу опіки та піклування районної адміністрації про можливість позбавлення її батьківських прав, так як у цьому висновку відсутні посилання на обставини, виходячи із яких комісія дійшла висновку про її ухилення від виконання батьківських обов`язків, а сам висновок ґрунтується виключно на поясненнях неповнолітньої доньки, яка категорично заперечувала щодо спілкування і проживання з матір`ю.

В свою чергу Касаційний цивільний суд визнав доводи касаційної скарги слушними та такими, що підлягають до задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.