Належне виконання умов договору довічного утримання протягом певного періоду є підставою для залишення за ним частини майна, що є об'єктом договору (ВС/КЦС № 209/2643/16-ц від 24.10.2018)

Фабула судового акту: Відповідно до статті 744 Цивільного кодексу України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

При цьому нормами ст. 756 ЦК Українни визначено, що у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

У разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором.

У даній справі між двома особами було укладено договір довічного утримання за яким особа, яка поклала на себе обов’язок утримання набула право власності на квартиру.

Протягом першого року після укладення договору утримувач виконувала взяті на себе зобов'язання за договором, проте в 2005 році виселила особу, яка потребувала утримання з вищезазначеної квартири та змінила вхідні двері та замок у квартирі, перестала виконувати свої зобов'язання за договором та не надає позивачу жодної допомоги, не забезпечує одягом, взуттям, ліками, не здійснює догляду за позивачем, не сплачує комунальних послуг за квартиру. З Вказані факти стали підставою для звернення до суду із позовною заявою про розірвання договору довічного утримання, укладеного між сторонами, скасування запису про реєстрацію права власності на квартиру та визнати право власності на квартиру за попереднім власником.

Рішенням місцевого суду позов було задоволено. Приймаючи таке рішення суд виходив з того, що відповідач неналежно виконувала договірні зобов'язання, а встановлення автономного опалення в спірній квартирі не передбачено умовами договору. Позивач у квартирі не проживає, а часткова сплата комунальних послуг не є належним виконанням договору. Відповідач не надала жодних доказів на підтвердження виконання інших умов договору, зокрема про забезпечення позивача одягом, взуттям, ліками, надання щомісяця грошової допомоги в розмірі не менше одного неоподатковуваного мінімуму.

В свою чергу зазначене рішення було скасовано апеляційним судом та постановлено нове рішення, яким за позивачем та відповідачем у справі визнано право власності на окремі ідеальні частини квартири, оскільки позивач протягом тривалого часу не зверталася з вимогою про розірвання договору з підстав неналежного виконання відповідачем обов'язків, водночас від своїх обов'язків за цим договором відповідач не відмовлялася, а також здійснила значні поліпшення у спірній квартирі, протягом тривалого часу вона здійснювала догляд за цим приміщенням, іншого житла не має, є підстави для залишення за набувачкою права власності на частину квартири у зв'язку з неможливістю подальшого виконання своїх обов'язків.

Із таким рішенням Касаційний цивільний суд не погодився та скасував рішення апеляційного суду і залишив в силі рішення місцевого суду про задоволення позовних вимог.

Мотивуючи таке рішення КЦС вказав, що відповідно до частини другої статті 756 ЦК України у разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором.

За результатом аналізу зазначеної норми можна дійти висновку, що за певних життєвих обставин може виникнути ситуація, через яку набувач не має можливості в подальшому виконувати умови договору довічного утримання з підстав, які мають істотне значення. За наявності таких підстав набувач має право звернутися до суду з вимогою про залишення за ним частини майна, що є об'єктом договору довічного утримання, і за таких обставин суд приймає рішення на користь набувача.

Однак, апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог та не зважаючи на те, що відповідач не порушувала питання про визнання за нею права власності на частку квартири прийняв таке рішення.