«Курсова різниця» жодним чином не може бути упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи (ВС/ВП № 750/8676/15-ц від 30.05.2018)

Фабула судового акту: Досить цікаве рішення у якому Велика Палата Верховного Суду визначилась із поняттям «курсової різниці», сферою застосування такого поняття та обґрунтованістю стягнення з боржників збитків, спричинених знеціненням національної валюти.

У даній справі банківська установа звернулася до суду з позовом про стягнення збитків за кредитним договором.

Позовну заяву вмотивовано тим, що незважаючи на те, що попереднім судовим рішенням із боржника стягнуто заборгованість за кредитним договором остання була фактично сплачена через 6 місяців після винесення такого судового рішення. У зв’язку з цим банк вважав, що йому як кредитору таким чином спричинено збитки виходячи із курсової різниці між валютою кредитування та валютою погашення заборгованості, які підлягають стягненню з відповідачів.

Рішенням суду першої інстанції, яку залишено без зміни апеляційним судом у задоволенні позову відмовлено оскільки збитки позивача по кредитному договору не відображені у його балансі, а погашення заборгованості відбулося у національній валюті, виходячи з офіційного курсу Національного банку України на момент ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості за договором. Водночас звертаючись до суду із позовом до відповідачів про стягнення кредитної заборгованості, позивач самостійно обрав спосіб захисту своїх порушених прав та просив стягнути борг саме у національній валюті.

Такі рішення було оскаржено банком у касаційному порядку.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги банківська установа вказала, що на час виконання судового рішення і сплати позичених коштів у гривневому еквіваленті, курс долара США зріс, а тому було порушено право позивача на отримання переданої в кредит у доларах США суми, яке підлягає захисту шляхом відшкодування збитків у порядку частини першої статті 22 ЦК України.

Переглядаючи справу та надаючи свою правову позицію щодо вірного застосування норм права Велика Палата Верховного Суду вказала наступне.

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.