Арешт на рахунок боржника, навіть не зважаючи на те, що рахунок використовується для отримання заробітної плати, є ЗАКОННИМ (ВС/КЦС у справі № 756/1927/16-ц від 03.02.2021)

Фабула судового акту: Органи та особи, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, наприклад державні та приватні виконавці, положеннями статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» наділені повноваженнями накладати арешт на кошти боржника з метою забезпечення реального виконання рішення і даним повноваженням виконавці дуже полюбляють користуватись.

На мою думку застосування такого заходу жодним чином не сприяє примусовому виконанню рішення адже боржник фактично позбавляється можливості користуватись належними йому коштами у тому числі і використовувати належні йому грошові кошти, які надходять на банківський рахунок для погашення заборгованості та й взагалі залишається без засобів існування, особливо коли на арештований рахунок боржнику приходить його заробітна плата. Виникає патова ситуація – боржник хоче, але не може погасити борг, а виконавець відмовляється зняти арешт.

Досить тривалий час судова практика певною мірою йшла на зустріч боржнику – суди без вагань у разі документального підтвердження того, що арештований рахунок використовується для отримання зарплати.

Особисто в мене була велика кількість таких справ усі з яких було вирішено саме на користь боржників.

Але з лютого місяця цього року все кардинально змінилось і захистити права боржника від арешту «зарплатного» рахунку навряд чи стане можливим.

У даній справі судом першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, було задоволено скаргу на рішення приватного виконавця, яким було накладено арешт на картковий рахунок боржника, що використовувався останнім для виплати йому заробітної плати.

Рішення судів було мотивовано тим, що приватний виконавець не мав правових підстав для винесення постанови про накладення арешту на кошти боржника воскільки такі дії порушують право боржника на отримання заробітної плати.

На вказані рішення приватним виконавцем було подано касаційну скаргу з тих підстав, що рахунок належний боржнику та на який накладено арешт не є рахунком із спеціальним режимом використання, оскільки не відповідає визначеним законодавством ознакам такого рахунку, а тому банком було прийнято до виконання постанову приватного виконавця про арешт коштів боржника.

Касаційний цивільний суд визнав вказані доводи приватного виконавця слушними та скаргу задовольнив.

Приймаючи таке рішення КЦС послався на те, що згідно ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Одночасно відповідно до ст. 52 вказаного Закону не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, які визначено ст. 48 Закону. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.