Аморальність поведінки є оціночним поняттям (ВС/КЦС у справі № 522/24585/17 від 03.02.2021)

Фабула судового акту: Педагогічні працівники займають особливе становище в системі трудових правовідносин, оскільки саме не останніх покладено функції виховання підростаючого покоління. Тому саме не тільки батьки дітей, а й педагоги повинні бути взірцем для дитини та своїм ставленням до життя і поведінкою показувати приклад.

Законодавець усвідомлюючи важливість належної поведінки педагогів навіть передбачив у трудовому законодавстві спеціальні підстави для звільнення вказаної категорії працівників, а саме: звільнення за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи (п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України).

Проте, чинне трудове законодавство не визначає чітких критеріїв моральності поведінки та не визначає, яка є саме поведінка або вчинки є аморальними.

У даній справі проректора одного з вищих навчальних закладів було звільнено з роботи у зв`язку з вчиненням аморального проступку, не сумісного з зайняттям зазначеної посади, а також недопущено до конкурсу на заміщення вакантної посади професора кафедри, з посиланням на його аморальну та неетичну поведінку в колективі.

Проте, вказана особа зі своїм звільненням не погодилась та подала до суду позов, який вмотивувала тим, що аморальної та неетичної поведінки в колективі, не був підкріплений належними доказами, а тому члени вченої ради університету не мали права не включати його до бюлетеня для участі у голосуванні при проведенні конкурсу на заміщення вакантної посади професора. У разі не обрання його за конкурсом трудові відносини повинні були припинитися у зв`язку із закінченням строку трудового договору (контракту).

Суд першої інстанції у вказаному позові відмовив з тих підстав, що посада професора належить до категорії науково-педагогічних працівників, до посадових обов`язків якої входить здійснення виховної функції. На підставі скарг, а також показань свідків, які підтвердили факти непристойної поведінки, суд вважав наявним у діях позивача аморального проступку, як винного діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні звичаї суспільства, моральні цінності, які склались в суспільстві, та суперечить змісту його виховної функції, а тому вчена рада правомірно розглянула та надала оцінку фактам неетичної та аморальної поведінки проректора. Рішення про не включення кандидатури позивача до бюлетеня таємного голосування з обрання професора кафедри епізоотології та паразитології прийнято більшістю голосів відкритим голосуванням, що відповідає вимогам Статуту та Положення про вищий навчальний заклад.

Апеляційний суд задовольнив скаргу позивача, поновив останнього на посаді, стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду та витрати на професійну правову допомогу.

Вищим навчальним закладом на постанову апеляційного суду було подано касаційну скаргу.

Касаційний цивільний суд в цілому погодився із рішенням апеляційного суду.

Мотивуючи своє рішення КЦС послався на таке.

З аналізу п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України випливає, що з підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням такої роботи, можуть бути звільнені лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю. Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами. При цьому таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).