Застосування ч. 1 ст. 69 КК можливе у випадку, коли пом’якшуючі обставини настільки знижують тяжкість злочину, що призначення винному покарання в межах санкції було б явно несправедливим (ВС/ККС № 442/1887/16-к від 15.03.2018)

Фабула судового акту: Нормами ч. 1 ст. 69 КК України визначено, що За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Одночасно слід зазначити, що ч. 2 ст. 66 Кримінального кодексу України визначено, що при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Отже законодавець керуючись принципом гуманізму зробив перелік обставин, які пом’якшують покарання не вичерпним та надав суду можливість на власний розсуд визначати такі обставини.

У даній справі особу засуджено за вчинення семи епізодів крадіжок, з яких окремі було вчинено із проникнення до приміщення (ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України).

Слід наголосити, що вказані злочини було вчинено особою у період іспитового строку.

Суд своїм вироком із застосуванням положень ст. 69 КК України призначив засудженому покарання більш м'якого виду, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин у вигляді штрафу.

На вказаний вирок прокурором було подано апеляцію з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Ухвалою апеляційного суду апеляцію прокурора залишено без задоволення.

Не погоджуючись із таким рішенням вказані вирок та ухвалу прокурором було оскаржено у касаційному порядку.

Мотивуючи своъ доводи прокурор вказав, що положення ст. 69 КК щодо засудженого застосовані неправильно, що призвело до м'якості призначеного йому покарання. Крім того вказує, що злочини засуджений вчинив у період іспитового строку за попереднім вироком, а тому суд повинен був застосувати положення ст. 71 КК та визначити остаточне покарання за сукупністю вироків, чого не зробив.

Переглядаючи вказану справу та задовольняючи вимоги прокурора ККС вказав, що залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, апеляційний суд зазначених доводів належним чином не перевірив, вичерпних мотивів щодо їх необґрунтованості не навів та безпідставно залишив вирок щодо засудженого в частині призначеного покарання без зміни.