Відмова у задоволенні клопотання про призначення захисника, яке надійшло від засудженого до апеляційного суду після розгляду справи по суті та ухвалення рішення, не є порушенням права на захист (ВС/ККС № 130/192/16-к від 23.08.2018)

Фабула судового акту: Одним з основоположних прав особи, яка притягується до кримінальної відповідальності є право такої особи на захист. Таке право гарантовано нормами п. 3 ч. 1 ст. 43 Кримінального процесуального кодексу України.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 48 КПК України захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв’язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв’язку для запрошення захисника.

У судовому рішення, що аналізується, Кримінальний касаційний суд чітко висловив свою позицію щодо трактування саме поняття «залучення захисника у будь-який момент».

У даній справі засудженим на обвинувальний вирок суду та ухвалу апеляційного суду подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що апеляційний суд під час перегляду справи не звернув уваги на порушення його права на захист під час досудового слідства та в суді, не розглянув його клопотання про призначення захисника.

Переглядаючи справу ККС з такими доводами засудженого не погодився і зазначив, що доктринальний аналіз ст. 20 КПК України свідчить, що забезпечення права на захист передбачає три форми реалізації цього права включає в себе самостійну реалізація підозрюваним, обвинуваченим, виправданим, засудженим права на захист, а саме право надавати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні; користування правовою допомогою захисника; наявністю у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду обов'язку сприяти підозрюваному, обвинуваченому, виправданому, засудженому в реалізації права на захист шляхом роз'яснення йому прав та забезпечення права на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.

Відповідно до положень ст. 48 КПК України захисник може у будь-який момент бути залучений підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв'язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв'язку для запрошення захисника.

Стаття 49 КПК України передбачає випадки в яких слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні.

Відповідно до матеріалів справи засудженому як в суді першої інстанції так і апеляційним судом неодноразово роз’яснювались його права, у тому числі і порядок реалізації останнім свого права на захист. При цьому при розгляді його справи у апеляційному суді не заявляв клопотання про призначення йому захисника та скористався правом на самозахист.

Той факт, що клопотання про призначення захисника, яке надійшло від засудженого до апеляційної суду уже після розгляду кримінального провадження по суті та ухвалення рішення , не може розцінюватись, як порушення права на захист.

Аналізуйте судовий акт: ВС/ККС: Порушення права обвинуваченого (засудженого) на вільний вибір захисника є порушенням права на захист та однозначною підставою для скасування судового рішення (ВС/ККС № 714/266/16-к від 07.06.2018)

ВС/ККС: Відсутність промови захисника стосовно обрання обвинуваченому запобіжного заходу на технічному записі НЕ Є безумовною причиною для скасування вироку. (ВС/ККС від 26.06.2018 року, справа № 161/12941/16-к)