Опір працівнику поліції у разі надмірності та невиправданості насильства з боку поліцейського не містить в собі складу злочину, передбаченого ст. 342 КК України (ВС/ККС у справі № 199/2151/18 від 14.04.2021)

Фабула судового акту: Працівники поліції, як представники державного правоохоронного органу, мають законне право застосовувати насильство з метою захисту суспільного інтересу.

При цьому працівники правоохоронних органів, маючи спеціальний статус захищені законом від посягань на їх життя та здоров’я.

Водночас право поліцейського на насильство певним чином обмежене – таке насильство не може бути свавільним, надмірним та невиправданим.

В свою чергу застосування надмірного насильства фактично позбавляє працівника, який його застосував гарантій його недоторканості.

У даній справі особу, яка обвинувачувалась у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України, місцевим судом було виправдано у зв`язку з недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Апеляційний суд із таким рішення погодився.

На вказані рішення прокурором було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що судами залишено поза увагою та не обґрунтовано відхилено докази сторони обвинувачення, а також те, що потерпілий є працівником поліції та діяв на час вчинення кримінального правопорушення щодо нього відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також тим, що апеляційний суд безпідставно поклав в основу ухвали не доведені факти існування конфлікту між потерпілим та виправданим.

Касаційний суд переглядаючи вказану справу зробив наступні висновки.

Вирішуючи питання про наявність у діях обвинуваченої особи «опору» в значенні статті 342 КК України, суд повинен взяти до уваги також поведінку поліцейського або поліцейських під час пред`явлення ними законних вимог і подальшого розвитку подій у зв`язку із цими вимогами.

При цьому опором є активна фізична протидія виконанню поліцейським його законних повноважень Таким чином, виходячи з цієї позиції, для визначення наявності в діях обвинуваченої особи складу «опору» у значенні цього положення обвинувачення має довести як наявність об`єктивної сторони діяння, тобто певного активного фізичного впливу з боку обвинуваченої особи, так і спрямованість її умислу саме на протидію виконанню службових повноважень.

До уваги необхідно взяти, що дії особи, спрямовані на протидію невиправданому і надмірному насильству з боку поліцейського, не можуть кваліфікуватися як опір за ст. 342 КК України. Якщо особа відштовхує поліцейського, щоб запобігти удару кийком, або закриває обличчя від удару, в результаті чого поліцейський отримує травму руки, або хапається за одяг поліцейського, щоб запобігти падінню, такі дії не можуть вважатися опором у значенні статті 342 КК України, оскільки їхня мета полягає не у протидії законній діяльності поліції, а в уникненні небезпеки для життя і здоров`я особи.