Кваліфікація дій особи за ст. 185 або ст. 186 КК України залежить від усвідомлення останньою таємності або відкритості її дій (ВС/ККС № 192/2621/16-к від 15.03.2018)

Фабула судового акту: Інтелектуальний момент прямого умислу полягає в усвідомленні особою суспільне небезпечного характеру свого діяння та передбаченні його суспільне небезпечних наслідків. Усвідомлення серед іншого означає розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об'єкта, предмета, об'єктивної сторони складу конкретного злочину.

Диспозицією статті 185 КК України визначено, що відповідальність за вказаною статтею настає за таємне викрадення чужого майна.

Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб.

На відміну від вказаної вище норми стаття 186 КК України передбачає відповідальність за відкрите викрадення чужого майна.

Отже основною різницею між вказаними двома складами злочинів є усвідомлення таємності або відкритості дій винної особи.

У цій справі судом першої інстанції двох чоловіків засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України.

За вироком суду засуджені за попередньою змовою між собою з метою відкритого заволодіння чужим майном з території подвір'я через незачинену хвіртку зайшли до подвір'я її домоволодіння, звідки повторно відкрито викрали майно.

Постановляючи такий вирок місцевий суд вказав, що за показаннями свідка (сусідки потерпілої) остання бачила сторонніх людей на подвір’ї потерпілої та робила їм зауваження. При цьому ці показання підтвердив і один з обвинувачених.

В свою чергу апеляційний суд своєю ухвалою перекваліфікував дії засуджених на ч. 2 ст. 185 КК України мотивуючи таке рішення тим, що факт викрадення майна хоча і був помічений іншою особою, але засуджені цього не усвідомлювали і вважали його таємним.

Проте з таким висновком не погодився Касаційний кримінальний суд.

На думку ККС суд апеляційної інстанції залишив поза увагою показання засуджених, які давалися ними у суді першої інстанції про те, що своїх дій щодо заволодінням майном потерпілої вони не приховували. Натомість апеляційний суд поклав в основу зміни кваліфікації дій засуджених показання свідка, які вона давала в суді першої інстанції про те, що вона бачила сторонніх осіб на території подвір'я потерпілої та зробила їм зауваження, однак останні жодним чином не відреагували.