Для виникнення стану необхідної оборони необхідна наявність РЕАЛЬНОГО посягання на охоронювані законом права та інтереси особи, яка захищається, або іншої особи (ВС/ККС № 211/2852/16-к від 25.07.2018)

Фабула судового акту: Статтею 36 Кримінального кодексу України визначено, що необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

При цьому згідно роз’яснень, які містяться у абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 № 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону» судам слід мати на увазі, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. Перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника до особи, яка захищається, не завжди свідчить про закінчення посягання.

При розгляді справ даної категорії суди повинні з'ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Згідно матеріалів справи, рішення у якій пропонується до уваги, особу засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України тобто за нанесення тяжких тілесних ушкоджень за наступних обставин. Засуджений разом зі своєю сестрою та знайомими, прийшли в квартиру його сестра та її колишній чоловік, й стали збирати та виносити з квартири речі, які були придбані подружжям за час перебування у шлюбі.

На цьому ґрунті, між засудженим та колишнім чоловіком його сестри виник словесний конфлікт, в ході якого колишній чоловік наблизився до неї та намагався відібрати в неї телефон по якому вона розмовляла. В цей момент обвинувачений, діючи на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою спричинення тяжких тілесних ушкоджень, підійшов до колишнього чоловіка своєї сестри та безпричинно із значною силою завдав потерпілому не менше одного удару кулаком в обличчя від якого останній впав на підлогу. Після цього обвинувачений, наблизившись до потерпілого, із значною силою, завдав йому ще декілька ударів ногою по голові від яких потерпілий втратив свідомість. Внаслідок вищевказаних злочинних дій обвиунваченого потерпілому були спричиненні тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння.

Вказаний вирок в частині кваліфікації дій судом апеляційної інстанції залишено без зміни.

На вирок суду та ухвалу апеляційного суду захисником засудженого було подано касаційну скаргу з підстав того, що дії засудженого отримали неправильну юридичну оцінку, оскільки він не мав наміру завдавати потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, а діяв лише з метою захистити свою сестру від протиправного посягання з боку потерпілого. Зважаючи на те, що застосований засіб захисту та заподіяна шкода за даних конкретних обставин справи не відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту, на думку захисника, дії засудженого необхідно кваліфікувати за ст. 124 КК, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони.

Переглядаючи справу Касаційний кримінальний суд залишив рішення у справі без зміни та вказав, що відповідно до показань засудженого останнйі вказав, що в ході конфлікту потерпілого та його сестри, він підійшов до потерпілого та першим вдарив його по голові від чого потерпілий впав на підлогу, а також не заперечував, що саме цей удар міг привести до наслідків, що фактично настали. Водночас очевидці вчиненого злочину також підтвердили той факт, шо засуджений підійшов до потерпілого і першим завдав йому удару по голові від якого той впав на підлогу.

Таким чином потерпілий в ході конфлікту з дружиною не становив для засудженого або його сестри будь-якої загрози і підстав для самозахисту або необхідності відвернення посягання на його сестру з боку потерпілого в нього не виникало. При цьому, характер та локалізація завданих тілесних ушкоджень потерпілому в область голови, переконливо свідчать про те, що засуджений усвідомлював можливість настання негативних наслідків своїх дій, у тому числі й ті, що фактично настали, тобто його умисел був спрямований на заподіяння значної шкоди здоров'ю потерпілого, а тому його дії за ч. 1 ст. 121 КК України кваліфіковано вірно.

Аналізуйте судовий акт: ВИРОК: Сильне душевне хвилювання: Постійні образи та знущання штовхнули мати на вбивство свого сина (Гребінківський райсуд Полтавської області № 539/2008/18 від 27.07.2018)

ВС/ККС: Хоча потерпілий і наніс тілесні ушкодження, в діях нападника немає необхідної самооборони, якщо визначальним було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (ВС/ККС, № 628/4025/13-к, від 04 липня 2018 р.)