Фабула судового акту: Частиною 1 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено порядок оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, а саме за нормами вказаної статті заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. При цьому згідно частини 2 названої статті рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. У цій справі суб’єкт господарювання звернувся о господарського суду м. Києва із позовом про визнання недійсним рішення Комітету в «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».
Рішенням місцевого господарського суду, з яким погодився і апеляційний суд, позов задоволено частково – рішення визнано недійсним в частині накладення штрафу за порушення антимонопольного законодавства.
Проте с таким рішенням АМКУ не погодився та оскаржив вказані судові рішення в касаційному порядку.
В свою чергу Касаційний господарський суд скасовуючи рішення судів нижчестоящих інстанцій вказав, що ч. 1 ст. 59 Закону «Про захист економічної конкуренції» визначені підстави для визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, а саме: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Водночас ч. 1 ст. 52 вказаного Закону зазначено, що до повноважень АМКУ та його територіальних органів віднесено накладення штрафів на об’єднання, суб'єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб; групу суб'єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб.
Проте місцевим та апеляційним судами залишено поза увагою те, що при визначенні розміру штрафу АМКУ діяв у межах своїх повноважень та без порушення положень чинного законодавства України (про що слушно зазначає у касаційній скарзі і Комітет), що відповідно до названих норм статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» виключає можливість визнання недійсним Рішення АМК в частині накладення штрафу. При цьому названий Закон не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені чи звільняти від їх сплати (у разі їх правомірного нарахування).
Аналізуйте судовий акт: Мораторій при неплатоспроможності (банкрутстві) на задоволення вимог Антимонопольного комітету (штраф та пеня) не розповсюджується (Постанова ВСУ від 24 лютого 2013р. № 3-36гс13).
Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.
Полный текстCopyright © 2014-2026 «Протокол». Все права защищены.