Основною ознакою суброгації є ЗБЕРЕЖЕННЯ зобов'язання у зв'язку з яким було виплачене страхове відшкодування й зміна в ньому кредитора (ВС/КГС № 910/8982/17 від 20.04.2018)

Фабула судового акту: У даній справі Касаційний господарський суд в черговий раз фактично надав роз’яснення щодо різниці правовідносин ,які виникають із заподіяння шкоди, а саме різницю між суброгацією та регресом.

Згідно матеріалів справи між двома автомобілями, які були застраховані, трапилась дорожньо-транспортна пригода.

У подальшому страховою компанією 1, яка була страховиком володільця автомобіля, який не був винуватцем ДТП виплачено страхове відшкодування. У зв’язку із цим тому страховою компанією 1 відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу, яким скоєно ДТП, застрахована страховою компанією 2 на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У зв’язку із цим страхова компанія 1 звернулася до суду із позовом до страхової компанії 2 про стягнення виплаченого страхового відшкодування.

Водночас позивач вказав, що такі правовідносини є суброгацією, а тому перебіг строку позовної давності починається з моменту виникнення страхового випадку.

Судами першої та апеляційної інстанцій позовні вимоги задоволено. При цьому суд першої інстанції у своєму рішенні, посилаючись на норми ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України, вказав на те, що право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, позивач отримав після виплати страхового відшкодування, тому до спірних правовідносин застосуванню підлягає саме трирічний строк позовної давності, який позивачем не пропущено.

Не погоджуючись із таким рішенням страхова компанія 2 звернулась до суду касаційної інстанції зі скаргою мотивуючи її тим, що у спірних правовідносинах відбулася передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Оскільки у зобов'язанні відбулася заміна кредитора, зокрема страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, застосовується загальний строк позовної давності (три роки), а його перебіг починається від дня настання страхового випадку.

Тому на думку страхової компанії 2 у даному випадку слід застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову, оскільки перебіг позовної давності відраховується від дати ДТП.

КГС переглядаючи цю справу прийшов до наступних висновків.

У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.