Принцип «мовчазної згоди» не може застосовуватись для легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності (ВС/КАС № 826/2810/17 від 26.06.2018)

Фабула судового акту: У цій справі ФОП звернувся із позовною заявою до КМДА у якому просив суд зобов'язати відповідача прийняти рішення (розпорядження) про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами відповідно до принципу мовчазної згоди, згідно поданих заяв та отриманих описів за 38 адресами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до СВП із заявою на отримання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, однак, у встановлений законодавством 10-денний строк не отримав оформлених дозволів або відмови у їх наданні, а тому у КМДА є усі підстави для застосування принципу мовчазної згоди.

Судами першої та апеляційної інстанції такі вимоги було задоволено.

Водночас КМДА на такі рішення було подано касаційну скаргу відповідно до якої відповідач вважав постановлені рішення незаконними у зв’язку із тим, що позивач умисно приховав від суду обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, зокрема: наказ Департаменту містобудування та архітектури про відмову у встановлені строку дії пріоритетів, яким позивачу відмовлено у встановленні пріоритету за заявниками на місце розташування рекламних засобів, а також лист Департаменту містобудування та архітектури, яким відмовлено позивачу у наданні пріоритету на заявлене місце, а тому підстав для задоволення позовних вимог у судів першої та апеляційної інстанцій не було.

Згідно ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами є дозвільною процедурою.

За нормами абз. 4 ч. 1 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» строк видачі документів дозвільного характеру становить 10 робочих днів, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини шостої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Водночас дозвільним органам рекомендується брати до уваги таке повідомлення та розцінювати набуття права суб'єктом господарювання на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності як юридичний факт, який не може бути змінено або припинено у зв'язку з несвоєчасним направленням йому рішення про відмову у видачі документу дозвільного характеру.

Позивачем у зв'язку із неотриманням від відповідача рішення про видачу дозволів або про відмову у їх видачі повідомлено КМДА та департамент містобудування та архітектури КМДА про застосування принципу мовчазної згоди.

Проте оскарження відповідачем до суду касаційної інстанції рішення апеляційного суду свідчить про те, що КМДА не визнає реалізацію позивачем принципу мовчазної згоди, оскільки останнім приховано факт отримання відмови у розміщенні об’єктів зовнішньої реклами, а тому закріплені у законодавстві гарантії прав суб'єктів приватного права (зокрема, процесуальні строки, можливість застосування принципу мовчазної згоди тощо), не повинні використовуватися для легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності.

Одночасно суд касаційної інстанції висловився про те, що дотримання всіх вимог до розміщення зовнішньої реклами у м. Києві становить значний суспільний інтерес, оскільки столичний статус міста покладає на органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади додаткові обов'язки та гарантує цим органам надання з боку держави додаткових прав, зокрема, у сфері здійснення заходів щодо збереження та відновлення пам'яток історії, культури, релігії, архітектури та містобудування, заповідних та природних зон і ландшафтів, що мають національне значення (частина п'ята статті 1, пункт 5 частини першої статті 4 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ»).