Перевірки ВПО за місцем їх проживання є дискримінаційними, а тому НЕЗАКОННИМИ (ВС/КАС № 826/12123/16 від 20.12.2018)

Фабула судового акту: Деякими підзаконними актами зокрема Постановою КМУ від 08.06.2015 № 365 та Постановою КМУ від 05.11.2014 № 637 як підставу для здійснення (відновлення) виплат внутрішньо переміщеним особам соціальних виплат визначено, що для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи. При цьому за результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Під час обстеження матеріально-побутових умов сім'ї представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення інформує внутрішньо переміщених осіб про їх обов'язок у десятиденний строк письмово повідомляти про зміну фактичного місця проживання/перебування структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за новим фактичним місцем проживання/перебування, а також про наслідки невиконання такого обов'язку.

При цьому крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, орган соціального захисту населення може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати.

У даному випадку один із переселенців, тимчасове місце проживання якого зареєстровано у Київській області звернувся до адміністративного суду із позовом про визнання вказаних вище Постанов Кабінету Міністрів України, як таких, що не відповідають Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» оскільки підзаконні НПА мають ознаки дискримінації по відношенню до внутрішньо переміщених осіб за територіальною ознакою.

Постановою місцевого адмінсуду з рішенням якого і апеляційний суд позовні вимоги задоволено.

На вказані рішення Кабінетом Міністрів України подано касаційну скаргу.

В свою чергу КАС підтримав позицію місцевого та апеляційного судів.

Обґрунтовуючи своє рішення суд касаційної інстанції вказав наступне.

Прийнятими нормативно-правовими актами для ВПО встановлено ряд додаткових вимог під час проведення процедури призначення (відновлення) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та запроваджено контроль за здійсненням таких виплат.

Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» обов'язковій антидискримінаційній експертизі підлягають проекти законів України, актів Президента України, інших нормативно-правових актів, що розробляються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Разом з тим матеріали справи не містять висновків антидискримінаційної експертизи.