Контроль та перевірка декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування належить до ВИКЛЮЧНОЇ компетенції НАЗК (ВС/КАС № 814/886/17 від 11.04.2018)

Фабула судового акту: У цій справі працівник органів прокуратури звернувся до окружного адміністративного суду із позовом до Генеральної прокуратури України у якому поставив вимоги визнати протиправним та скасувати наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язати Генеральну прокуратуру України видати наказ про скасування наказу, що оскаржується.

Підставами для накладення дисциплінарного стягнення на прокурора стало те, що у 2016 році позивачем заповнено декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік, а також анкету доброчесності прокурора.

У 2017 році до Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України надійшло повідомлення щодо можливої недоброчесності позивача.

У зв’язку із цим ГПУ повідомила прокурора області про необхідність проведення перевірки фактів недоброчесності.

За результатами перевірки складено рапорт, відповідно до якого, за результатами службового розслідування підтверджено відомості про недекларування позивачем користування транспортним засобом у декларації за 2015 рік, у зв'язку з чим він заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності та\або адміністративної відповідальності.

У зв’язку із цим посадовою особою Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України складено довідку про результати таємної перевірки доброчесності прокурора, в якій зазначено, що позивач є таким, що не пройшов таємну перевірку.

Зазначені факти і стали підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Постановою суду першої інстанції вказані вимоги задоволено з підстав того, що обов'язок декларування автомобіля, яким позивач користувався на день звітного періоду у декларації за 2015 рік виник у нього з моменту фактичного використання автомобіля у січні 2016 року. Водночас суд першої інстанції зазначив, що відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про запобігання корупції» контроль за повнотою достовірністю та правильністю заповнення декларацій покладено на спеціальний суб'єкт – Національне агентство з питань запобігання корупції.

Апеляційний суд зазначене рішення скасував та відмовив у задоволенні позову.

На вказане рішення позивачем подано касаційну скаргу.

Переглядаючи вказане рішення КАС зазначив, що статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.