Восстановление на роботе через 25 лет после сокращения повлекло увольнение («справа В.Івченка»)

Отец младенцев и бывший сотрудник СБУ, заручившийся значительной группой поддержки в лице журналистов городской газеты и ее читателей, 2 года боролся за должность. Но в конце концов наказания не избежал. (сообщает ЗиБ)

Повчальний приклад

Два роки тому Віталій Івченко з Приморського районного суду м.Одеси проходив кваліфікаційне оцінювання. І начебто все минуло вдало, успішно склав іспити та чекав призначення. А тут, як грім серед ясного неба, отримав від Вищої кваліфікаційної комісії суддів рекомендацію… про звільнення.

Причиною виявилася подія, яка внесла ім’я чоловіка в історію судочинства як порушника. Його рішення для студентів юридичних навчальних закладів стало прикладом того, що таке незаконність і необґрунтованість.

До посібника як антиприклад вердикт, ухвалений В.Івченком, потрапив через те, що у 2007 році суддя розглядав позов працівника про поновлення на роботі через незаконне звільнення. Чоловік працював начальником цеху на місцевому заводі, але наприкінці 1980-х його скоротили через реорганізацію. Він жив довгі 18 років, навіть на думці не маючи оскаржувати своє скорочення в суді. Аж раптом узяв і подав на підприємство позов про виплату компенсації та поновлення на роботі.

Позов пролежав ще 7 років, і тільки у 2014-му В.Івченко вирішив поновити спочатку строк на оскарження звільнення, а згодом — і самого працівника на роботі. На той час від моменту звільнення минуло чверть століття.

Причиною, чому громадянин так довго не звертався до суду з позовом про поновлення на посаді, він назвав політичний та економічний тиск. Що мав на увазі — не конкретизував. Так само залишилося нез’ясованим, чому той тиск закінчився саме у 2007-му.

Проте суддю ті слова переконали. Він поновив людину на посаді, а підприємство зобов’язав виплатити понад 2 млн грн. як компенсацію за роки вимушеного безробіття. Прикметно, що апеляційна інстанція підтримала таке рішення. На той момент із часу звільнення минуло вже 26 років.

Підприємство, яке за такий тривалий термін устигло змінити назву та реорганізуватись і модернізуватись, поверненню колишнього працівника не зраділо. Хтось із посадових осіб поскаржився до Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

ВККС вирішила, що суддя не може аналізувати причин звільнення чи доцільність скорочення штату, він управі лише визначити, чи відбулася процедура відповідно до закону. Оскільки порушень у процедурі звільнення працівника не виявили, то звільнити вирішили В.Івченка. Таку рекомендацію відправили на вул. Студентську, що в Києві.

Теорія подвійної апеляції